Тетяна Савченко народилася у 1978 році в с. Новозлатопіль Запорізької області. 2001 року закінчила Запорізький державний університет (факультет психології), зараз працює у лабораторії веб-технологій Запорізького держуніверситету. Член літературного клубу "99".

	Тім Собакін Двоє татусів На галявці Рибалка сидів І терпляче Копав хробаків Зауважив Рибалку Шпак І подумав Приблизно так: "Справжній батько, Вправніший як я, Певно, теж Немаленька сім’я".		Тим Собакин Два отца На лужайке сидел Рыболов, терпеливо копал червяков. Увидал Рыболова Скворец и решил: "Настоящий отец! Ищет корм даже лучше,чем я, - видно, тоже большая семья".
	А. Усачов Що таке канапка? Що таке, скажіть, канапка? То таке, що ПІД і НА Що згори кладеться НА? масло, яловичина сало, огірок і сир і кружальце ковбаси ПІД окрайчик кладемо Це - канапка!.. ...і їмо.		А.Усачёв Что такое бутерброд? Что такое бутерброд? Это -НА, И это - ПОД. Что кладётся сверху - НА? Масло, рыба, ветчина, Огурец, икра и сыр, И кусочек колбасы... Хлеб кладётся снизу, ПОД - и выходит буртерброд!
	Тім Собакін Відходить літо нишком Відходить літо нишком, В зеленому вбранні, То тут, то там залишить, Насправді і вві сні - Маленьку срібну муху В тенетах павука І недопитий кухлик Парного молока, І вигріта земля і Скляний джерельця шум І в лісі на галяві Джмелине тлусте “дззум” Приходить тихо осінь В туманному вбранні Вона дощі приносить З країн на чужині І листя жовті гори І пахощі грибні І вогкість в темних норах... А десь у стороні Будильник на досвітку Деркоче на столі: Побачимося влітку, Побачимося влі...		Тим Собакин Уходит тихо лето Уходит тихо лето Одетое в траву. И остаются где-то Во сне и наяву Серебряная мушка В сетях у паука, Невыпитая кружка Парного молока, И ручеек стеклянный, И теплая земля, И над лесной поляной Жужжание шмеля. Приходит тихо осень, Одетая в туман. Она дожди приносит Из зарубежных стран. И листьев желтый ворох, И аромат грибной, И шелест в лисьих норах, А где-то за стеной Будильник до рассвета Стрекочет на столе: "До будущего лета, До будущего ле..."
	Тім Собакін Без черевика Йшов по вулиці добродій, Невисокий чоловік. На одній нозі шкарпетка, А на другій – черевик. “Це іде, напевно, вчений – Всяк услід йому глядів Який так глибоко замислився над науковою проблемою, Аж взувачку загубив!” А добродій брів похмуро, Бо шкарпетку промочив, То, до речі, був Семенов, Він дітей у школі вчив. Стався нині в нього вдома Бій на смерть, не на життя: Посварились черевики Через щітку для взуття І сказали: хай віднині Кожен сам живе, й гаплик. І Семенов, як не бився, Помирити їх не зміг. Так і йшов собі Семенов, Хоч і мудрий чоловік, - На одній нозі шкарпетка А на іншій – Нема ніякої шкарпетки!		Тим Собакин Без ботинка Шел по улице прохожий. Был он ростом невысок. На одной ноге - ботинок, на другой ноге - носок. "Это, видимо, ученый, - каждый вслед ему глядел, - который так глубоко задумался над научной проблемой, что ботинок не надел!" А прохожий шел угрюмо, у него носок промок. Это был Семен Семеныч - знатный, кстати, педагог. У него сегодня дома разыгрался жаркий бой: поругались два ботинка из-за щетки обувной. И в конце концов решили: жить отныне -только врозь! И хозяину ботинки помирить не удалось. Так и шел Семен Семеныч, хоть и был он педагог... На одной ноге - ботинок, на другой ноге - совсем ботинка не было.