СПРАВЖНЄ ОБЛИЧЧЯ СТРУТИНСЬКОГО

Я, мешканець с.Пустомити колишнього Тучинського району (тепер Гощанський), народився i жив у Пустомитах на хуторi. На ньому, крiм українцiв, жили й поляки. Жили мирно, ходили однi до одних.

У 1943 роцi українська мiлiцiя в районi повбивала нiмцiв i масово пiшла до лiсу в повстанцi. Тодi нiмцi в шуцмани понабирали полякiв, якi почали їздити по селах, грабувати i вбивати українцiв. Так, у червнi 1943 р., група шуцманiв приїхала в наше село, зустрiли двох хлопцiв. Один iз шуцманiв, Юзiк Круль, який ранiше жив у сусiдньому селi, штовхнув одного з них (Григорiя Митрофановича Примочка) i чергою з автомата убив його. Григорiй був моїм двоюрiдним братом, був вiруючим. А другий юнак, Якiв Глущук, скочив убiк i почав тiкати. Хоч по ньому й стрiляли, але йому вдалося втекти.

У нашому селi на панському обiйстi був утворений нiмецький держгосп. Керував ним i Воронiвським держгоспом ляндвiрт. Економом у нас був поляк, бригадирами теж були поляки. Роботи в держгоспi виконувала сiльська молодь. У цьому пiдсобному господарствi годували свиней, i нiмцi їх забирали.

У Соснiвському районi в селi Грушiвка один хлопець мав зброю. Вiн органiзував кiлька хлопцiв, i вони їздили й грабували маслозавод у нашому селi, спиртзавод у с.Вовкошiв й iн. З пiдпiллям, з повстанцями вони не мали нiчого спiльного (пiзнiше їх повстанцi розстрiляли).

Однiєї ночi вони приїхали в наше село, пострiляли в держгоспi свиней, економовi дали 25 шомполiв i пограбували полякiв (обслуговуючий персонал). Пiсля цього поляки написали ляндвiрту в район, що це зробили нашi люди. Записали 17 чоловiк, приїхали нiмцi в село й арештували всiх, хто був вдома. 8 чоловiк були в Рiвному, i там їх чи розстрiляли, чи вивезли до концентрацiйних таборiв, бо додому вони не повернулися. Тiльки з тюрми передали записку, що поляки вказали на них на очнiй ставцi. Пiзнiше поляки запросили нiмцiв, i вони з поляками-шуцманами (чоловiк двiстi) приїхали, оточили, зiгнали людей  до хати й розстрiляли, а жiнок i дiтей загнали до хлiва й живими спалили - бiльше 360 душ. Спалили все село - бiльше 100 хат. Два пораненi чоловiки мiж трупами вижили й розповiдали, що, крiм шуцманiв, були мiсцевi поляки, одягненi в нiмецьку форму.

 У кiнцi 1942 року в районi Городища Соснiвського району (тепер Ялинiвка) органiзувалася польська банда на чолi з Миколою Струтинським, який за радянської влади працював у Львовi в органах НКВД. Ця банда грабувала й убивала українцiв.

Коли почали органiзовуватися боївки УПА, то вони повтiкали пiд Бiлорусiю до радянських партизан (диверсійна група Мєдвєдєва - ред). Там вони ховалися в болотах, куди нiмцi не могли добиратися.

Iз села Мечево один чоловiк, Микола Павлович Мартинчук, 1918 р.н., поїхав до лiсу назбирати дров. У корчах вiн натрапив на сокиру та двi людськi голови. Вiн швидко втiк з того мiсця i повернувся додому без дров. Наступної ночi банда на чолi зi Струтинським забрала цього чоловiка. Його мати вранцi пiшла по слiдах i дiйшла аж до порога цих Струтинських. Зайшла до хати. Там стара саджала хлiб у пiч. Мати Миколи стала плакати й просити за свого сина. Стара сказала, що нiчого не знає. У цей час з кiмнати вийшов Микола Струтинський i ще кiлька бандитiв, облаяли її й вигнали. Через 5 днiв знайшли М.Мартинчука в лiсi мертвим з п'ятьма ранами вiд багнетiв. Це було 23 жовтня 1942 р. Через двi ночi ця банда приїхала в село й пограбувала батька цього Миколи та iнших господарiв. Усе це пiдтвердить сестра М.Мартинчука Ганна Лук'янчук, котра живе в с.Пустомити. 

Микола ПИЛИПЕЙ.