"ЗАГРАВА"  над Яновою Долиною

На початку ХХ столiття цього населеного пункту на Костопiльщинi ще не було, як не було і поляків. Назва села Базальтове з'явилася у повоєнний період. У 1921 році, польськi колонiсти-осадники заволодiли цим краєм. Їх цiкавив базальт - цiнний будiвельний камiнь для польської промисловості, доріг, будівництва та дешева невiльницька праця українських селян з сусiднiх сiл Злазне, Головин,  Берестовець. У 1929 році за рахунок надприбутків поляки спромоглися збудувати модернове містечко Янова Долина з електростанцією, стадіоном тощо.

У період німецької окупації у місцевих базальтових кар'єрах використовувалась невільницька праця військовополонених Червоної Армії, серед яких переважали вихідці зі Східної України. Охороняли концтабір німці та польські шуцманшафтполіцаї. Вони ж з Янової Долини здійснювали систематичні наскоки на навколишні українські села та хутори. Займалися мародерством, вбивали сотні селян, палили оселі. З крутого берега Горині біля Янової Долини поляки обстрілювали селян з с.Злазне, котрі працювали на своїх полях. Казали, що полюють на кабанів.

У відповідь на неодноразові звернення місцевого люду до провідників ОУН і УПА про захист місцевого населення від терору польсько-німецьких окупантів, військове керівництво групи УПА "Заграва" прийняло не просте рішення - ліквідувати одну з найбільших, сильно укріплених  польсько-німецьких залог на Волині - Янову Долину.

У нiч з 21 на 22 квiтня 1943 року тут вiдбулася одна з найбільших військових операцій Української Повстанчої Армії. Наступ на Янову Долину очолив командир військової округи "Заграва" полковник Іван Литвинчук "Дубовий" та бойові сотні "Гострого" та "Наливайка". За чітко розробленим планом вони мали взяти цей укріплений військовий об'єкт у кільце, ліквідувати польсько-німецьку залогу. При цьому ставилося завдання визволити сотні військовополонених братів-українців, добровольцями поповнити лави УПА та у якості трофею захопити вибухівку (амоніт), яка у кількості 1500 кг зберігалася на складах базальтового кар'єру.

Перед початком акції було висаджено у повітря два залізничні мости в напрямку міста Костопіль, щоб перешкодити прибуттю допомоги польської поліції та німецького гарнізону, який у той час перебував у Костополі. Після ретельної розвідки у ніч на 22 квітня зв'язкові, що досконало знали терен, підвели навколишніми лісами до містечка відділи УПА з чотирьох сторін. Після тривалого мінометного обстрілу розпочався штурм. Бій не вщухав до ранку. Очевидці пригадують, як над Яновою Долиною усю ніч стояла заграва. Полум'я сягало вище сосен. Завдання, яке стояло перед відділами УПА, було повністю виконане: визволено військовополонених, частина з яких пішла в підстаршинські школи УПА в Гутвин, здобуто велику кількість вибухівки, польсько-німецьку залогу було розбито. Частина поляків втікла до ще однієї укріпленої бази в Гуті Степанській.

З нагоди 60-річчя цих подій на місці, де колись було містечко Янова Долина (тепер с.Базальтове), 20 квітня відбулося відкриття меморіальної пам'ятної дошки на честь цих подій. Право перерізати символічну жовто-блакитну стрічку було надано ветеранам УПА та народним депутатам України Сергію Олексіюку та Юрію Ширку.

Опускається полотнище, і на плиті з полірованого чорного базальту читаємо:

"Встановлено на честь 60-річчя Української Повстанчої Армії.

Тут 21-22 квітня 1943 року сотнями "Гострого" і "Наливайка" Військової Округи "Заграва" під командуванням полковника "Дубового" було ліквідовано одну з найбільших укріплених військових баз польсько-німецьких окупантів на Волині - Янову Долину (тепер - с.Базальтове).

У результаті бою було знищено німецьку та польську залогу, визволено з концтабору військовополонених та припинено терористичні акції проти навколишніх сіл, здійснюваних польсько-німецькими загарбниками.

СЛАВА УКРАЇНІ!   ГЕРОЯМ СЛАВА! "

Поруч з текстом висічено відомі бойові відзнаки УПА "Відзнака вояка УПА" та "Золотий Хрест бойової заслуги УПА", ескізи яких розробив відомий художник-графік Ніл Хасевич.

Пiсля панахиди архієпископ Рівненський та Острозький Даниїл освятив меморіальну дошку. Владика Даниїл наголосив, що історична пам'ять неможлива без духовної основи. Ті, що полягли, віддавши своє життя за ближнього свого, зробили вагомий внесок у фундамент будівництва Соборної Незалежної України.

Потім вiдбувся мiтинг, на якому були присутнi численнi гостi з Рівного, Костополя, Березного та навколишніх сіл, народнi депутати України В.Червонiй, С.Олексiюк, Ю.Ширко, ветерани обласного та Костопiльського Братств ОУН-УПА iм. генерала Клима Савура, Товариства полiтв'язнiв та репресованих, представники молодіжних організацій.

Ведучий мітингу голова районної організації Української Народної Партії, депутат Костопільської районної ради Ярослав Білик першим надав слово професору з Рівного пану Йосипу Пацулі.

Пан Йосип у своєму виступi навiв докази насильницької полонiзацiї українцiв на їх етнiчних землях - Волинi. Лише з так званої територiї "В'єлько Польщi" у 1943 році було перекинуто на Волинь декiлька тисяч шуцманiв-полякiв в чорних есесівських мундирах. З польських джерел вiдомо, що бiй на цiй територiї Янової Долини тривав декiлька годин і у ньому загинуло 500 озброєних польсько-німецьких окупантів. Архівні джерела УПА  подають цифру 600 чоловiк. Зi сторiнок багатотомного Лiтопису УПА дізнаємося, що при "здобуттi сильного польського гнiзда" було спалено двi третини забудов...

Професор Пацула звернувся до учасників мітингу з риторичним запитанням: чи мали право вояки УПА нападати на озброєнi польськi осiдки Армiї Крайової на Волинi? І дав вiдповiдь - так. Бiльше того: не тiльки мали таке право, але й були зобов'язанi.

Зазiхання на нашi землi тодiшньої Речi Посполитої, бiльшовицької Росiї мiг зупинити лише добре органiзований озброєний супротив окупантам з боку УПА Тараса Бульби-Боровця , а пізніше УПА під командуванням Клима Савура.

...Вже пiд час вiйни йшли переговори мiж Москвою, Лондоном i Вашiнгтоном про кордон мiж СРСР i Польщею пiсля Другої свiтової вiйни. Поляки наполягали: кордон має проходити там, де вiн був до вересня 1939 року, тобто етнічні українські землі мали знову опинитися у складі повоєнної Речі Посполитої. Аби довести свiтовiй спiльнотi про те, що на цих територiях переважає польське населення, було зроблено все. Як і для того, щоб знищити якомога більше українців.

Голова обласного Братства ОУН-УПА О.Мануйлик, як свiдок цих подiй, розповiв гостям конкретнi факти 60-рiчної минувшини. Цей "польський горiшок" налiчував бiльше тисячi вiйськових стрiльцiв шуцманшафтполіції. У той час на пiвночi вiд села стояла диверсійно-терористична група НКВД, так звана "червона партизанка", яка в будь-який момент була готова пiти на помiч полякам, з якими був встановлений тiсний зв'язок. I все ж цей польський осiдок був розгромлений, а залишки пiшли на пiвнiч до Гути Степанської.

Пiднесено й урочисто прозвучали повстанськi пiснi у виконаннi вiдомого бандуриста з Рівного Назара Волощука, вiршi поета-повстанця УПА Бориса Мiклашевського, народного поета Василя Котика...

Ведучий мітингу надав слово народному депутату України Василю Червонiю.

Голова Рівненської обласної організації Української Народної Партії привiтав всiх гостей з Вербною Недiлею і розпочав свiй виступ з такого суттєвого факту - колишнi окупацiйнi режими знищили 40 вiдсоткiв населення Волині. І якби залишилася нiмецька чи польська окупацiйна влада - українцi були б винищенi повністю. Жахливий геноцид, тодiшню полонiзацiю Волинi розкривають архiвні дані: поляки за 25 рокiв (до кiнця 50-х рокiв) планували знищити українців як націю. Українського питання сьогоднi б не iснувало...

60 рокiв тому, в ніч з 21 на 22 квітня 1943 року, УПА змушена була атакувати цю - Яноводолинську вiйськову базу на Волинському Полiссi, яка одночасно стала гніздом Армії Крайової, допомiжної та шуцманшафтполiцiї, що служили фашистам, та німецької залоги.

Народний депутат України звернувся до присутнiх з запитанням: чому на Волині немає жодної могили поляка, що загинув у боротьбі з німецьким чи більшовицьким окупантом? Вiдповiдь одна: поляки не нападали на нiмців чи бiльшовиків. Їх ворогом був українець. У той же час волинська земля вкрита могилами українців - захисникiв вiд орд ХХ столiття: комуно-бiльшовикiв і фашистiв. Всі окупанти боролись за Україну без українців.

Поляки, як кожен окупант, цинічно перебріхують історію, зображуючи себе невинними жертвами, а українців - злочинцями. Але так не буває. Бо у всьому світі жертвами вважають окупованих, а не окупантів-колоністів. Пан Червоній наголосив, що 12 липня цього року в Варшавi буде вiдкритий пам'ятник до 60-рiччя так званої "волинської рiзнi" з антиукраїнським написом. Аналогічний пам'ятник з не менш ганебним провокаційним змістом без рішення сесії міської ради (під тиском В.Медведчука) своїм розпорядженням хоче поставити міський голова Луцька А.Кривицький (голова СДПУ(о) у Волинській області). Чи сприятиме налагодженню стосунків дружби між українським та польським народами подібні провокації? Однозначно - ні! Хоч Польща й набивається в "адвокати" України в Європі, це не дає їй право вважати Україну меншим братом, а українців - злочинцями лише тому, що не дали себе знищити.

Сьогоднi ми пишемо свою, власну iсторiю. Але започаткували цi геройськi сторiнки ХХ столiття козаки Полiської Сiчi, УПА, якi стояли на захистi власного народу. Пам'ятаймо про цих героїв, бо це святі люди, які поклали своє життя за ближнього свого на своїй землі і не йшли грабувати і різати Москву чи Варшаву.

Вічна їм пам'ять і слава героям!

 Володимир ФРАНЧУК.