Encoding: Cyrillic (Windows)

В Англіканській спільноті (американський різновид якої відомий під назвою Епископальної Церкви), вже декілька століть існує стандартна практика задавати кандидату на висвячення деякі питання, з яких я відтворив наступні:

ЄПИСКОП: Чи ви переконані, що Святе Письмо містить всі доктрини, необхідні для вічного спасіння через віру в Ісуса Христа? І чи ви сповнені рішучості навчати людей, відданих під вашу опіку, сказаному в Письмі; і не навчати ніщо інше, як необхідне для спасіння, окрім того, що без сумніву походить і випливає із Письма?

ВІДПОВІДЬ: Мене так переконала і сповнила рішучості Божа благодать.

Ця позиція (не обмежується лише англіканськими колами) і відома як Sola Scriptura. Супроти неї постали наступні заперечення:

ЗАПЕРЕЧЕННЯ: Доктрина Sola Scriptura суперечить сама собі. Бо якщо ця доктрина правдива, тоді вона сама повинна наводитися в Святому Письмі. Її там насправді не має.

ВІДПОВІДЬ: Ми пропонуємо аргумент у наступній формі:

1) Sola Scriptura = «Всі правдиві твердження наводяться в Святому Письмі».
2) Sola Scriptura не наводиться в Святому Письмі.
3) Звідси, Sola Scriptura – неправдиве твердження.

Насправді аргумент повинен набувати такої форми:

1) Sola Scriptura = «Уся правда необхідна для спасіння, наводиться в Святому Письмі».
2) Sola Scriptura не наводиться в Святому Письмі.
3) Отож, Sola Scriptura – це правда, що не є необхідною для спасіння.

Тож підводячи підсумок сказаному, без сумніву я з радістю зустріну багатьох Римо-Католицьких друзів на небесах, незважаючи на їхні прикрі помилки в тому, що вони дотримуються деяких тверджень як правдивих і ще більш сумну помилку – це рахувати ці помилкові твердження суттєвою частиною католицької віри. Мої коментарі по другому рядку аргументу, з’являться нище.

ЗАПЕРЕЧЕННЯ: Доктрина Sola Scrіptura суперечить Святому Письму. Бо ми читаємо в Івана 20:30 і в Івана 21:25, що Ісус робив багато чого, що Іван не записав. Більш того, ми читаємо в Луки 24:27, що коли воскреслий Христос йшов із двома учнями по дорозі в Еммаус, він виявив їм зі всього Писання, що про Нього було. Ця розмова ніде не записана, проте без сумніву вона складає об’явлення.

ВІДПОВІДЬ: Коли Іван каже, що Ісус робив незаписане Іваном, на це можна відповісти на тому ж буквальному рівні, кажучи: «Правда, існують як слова так і діяння Ісуса, записані в Синоптичних Євангеліях, а не в Івана. Проте Іванові твердження досконало сумісні із тезою, що кожне Ісусове вчення записане десь в Новому Заповіті».

На додаток до цієї думки ми можемо подивитися на слова Івана 20:30: «Багато ж і інших ознак учинив був Ісус у присутності учнів Своїх, що в книзі оцій не записані. Це ж написано, щоб ви ввірували, що Ісус є Христос, Божий Син, і щоб віруючі в, життя мали в Ім’я Його!» Тут Іван заявляє про дещо могутніше від Sola Scriptura; а саме, що всі доктрини необхідні для спасіння навчаються в Євангелії від Івана, так що, кожен, хто прочитав це Євангеліє знатиме все необхідне для вічного життя в Христі. Якщо це так, – тоді слабше твердження, що Святі Писання спільно вміщають усе, що ми потребуємо знати для нашого спасіння, чітко випливає.

Розглянемо твердження із Луки 24:27. Два учні йшли з Єрусалиму до Еммаусу. Воскреслий Христос, якого вони не впізнали, приєднався до них і запитав їх чому вони сумні і ті говорили про розп’яття і про очевидне знищення усіх їхніх сподівань. Христос відповів:

«О, безумні і запеклого серця, щоб повірити всьому, що сповіщали Пророки! Чи ж Христові не це перетерпіти треба було, і ввійти в Свою славу?» І Він почав від Мойсея, і від Пророків усіх, і виявив їм зо всього писання, що про Нього було.

Заявляють, що ми тут маємо, безсумніву, приклад об’явлення, незаписаного в Святому Письмі. Проте ніхто не заперечує, що були об’явлення, випадки Божої мови, коли зміст послання не був записаний для нас у Святому Письмі. Нам, наприклад, сказано (Дії 21:8), що чотири дочки Пилипа – Євангеліста пророкували, проте їхніх цитат не дається. В Івана 8:8 (не всі манускрипти містять цей уривок), що Ісус схилився і писав щось на піску, проте не сказано, що саме. В Об’явленні 10:4 говориться, що Іван чув послання, що проголошувалося «сімома громами» і він зібрався було це записати, проте йому заборонили. Це ж не обговорюється. Доречним буде питання, чи існують якісь послання, котрі Бог хотів направити нам, які Він не записав у Святому Письмі. Пам’ятайте, що доктрина, котра протиставляється Sola Scriptura, – це те, що існує деяке послання, котрі Бог має для нас не в Письмі, а в Святій Традиції. Для того, щоб Луки 24:27 був доречним прикладом, необхідно щоб бесіда нашого Господа по дорозі в Еммаус містила послання, адресоване цілій Церкві і також, щоб це послання не було записане в Письмі, проте радше викладене як частина Традиції.

Насправді, ми маємо певне уявлення про те, що наш Господь сказав в бесіді по дорозі в Еммаус. Лука каже нам, що Він пригадував учням уривки Єврейського Письма, які стосувалися Його власного життя і смерті. Пам’ятайте, що учні ще не впізнали його. Вони знали його лише як незнайомця, що трапився їм по дорозі. Таким чином, ми можемо бути певні, що Він не міг сказати: «Ви повинні увірувати в Мою Владу, що це пророцтва Христа». Радше, Він сказав: «Тож думаючи про це, побачте самі в світлі об’явленого вам про Ісуса з Назарету, що це пророцтво про Нього і показує вам, що Його смерть не була всупереч Божому плану викупити Ізраїль, але суттєвою частиною виконання його».

Який уривок із Єврейського Письма він використав про Себе? Серед уривків, що його ранні послідовники, як ми бачимо, вживають до Нього, є такі як Ісаї 53:7-8 чи Псалом 2:1-2 (вони використовувалися Єрусалимською громадою невздовзі після дня П’ятидесятниці в Діях 4:25-27 і так далі). Інші уривки, такі як Псалом 22:8 (чи Псалом 22:16, хоча його значення на євриті обговорюється) як це ми можемо вирішити для себе, є Месіанськими Пророцтвами, навіть, якщо їх як таких (наскільки я пам’ятаю) не цитують у Новому Заповіті. Коротко кажучи, ми можемо зробити освічене припущення стосовно суті бесіди по дорозі в Еммаус, ретельно вивчивши Святе Письмо. Чи маємо ми якесь інше джерело? Ми маємо твори деяких ранніх християн другого століття таких як Юстин Мученик та Іреней, які цитують різні уривки Єврейського Письма, такі як проротва про нашого Господа. Отці, в значній мірі, не натякають нам, чи вони самі помітили, як застосувати уривки, чи це було вказано їм їхніми попередниками; і вони звичайно ж не кажуть нам , що їхні тлумачення походять із вчення Самого нашого Господа. Мені здається, що сила їхніх тлумачень полягає в їхньому власному вродженому глузді, а не в Божественій Владі.

Проте я вдався до відступу. Питання залишається: Чи Бог має якесь Послання, що стосується усіх християн, яке нам необхідно знати як суттєве для нашого спасіння або, що принаймні має велике духовне значення для нас; послання, що Він об’явив апостолам і пророкам Нового Заповіту задля того, щоб ми його знали і до якого ми б мали доступ через Святу Традицію, але яке не було записано для нас нас сторінках Письма? Я не бачу переконливих доказів цьому.

ЗАПЕРЧЕННЯ: Твердження Sola Scriptura суперечить церковній історії, оскільки для ранніх християн було неможливо звертатися до Нового Заповіту, оскільки той ще не був написаним.

ВІДПОВІДЬ: Апостоли були з ранніми християнами. Апостоли написали об’явлення так, щоб воно було доступним після того, як вони підуть.

ЗАПЕРЕЧЕННЯ: Твердження Sola Scriptura суперечить церковній історії тому, що ніхто не стверджував цю доктрину доки Мартін Лютер не винайшов її.

ВІДПОВІДЬ: В наступних рядках я пропоную доказ потилежному.

Подивімося на погляди Св. Хоми Аквінського, богослова, якого переважна більшість Римо-Католиків рахують найбільшим систематизатором їхньої позиції.Обговорюючи Символи Віри, він написав наступне:

Заперечення: Вдається неналежним, щоб статті віри втілилися в Символ Віри. Оскільки Святе Письмо – це правило віри, до якого законним чином не можна нічого ані додати, ані забрати, бо написано (Поторення Закону 4:2): «Не додавайте до того, що я вам наказую, і не зменшайте з того, щоб виконувати заповіді Господа, Бога вашого, що я наказав вам». Звідси, незаконно робити символ віри правилом віри, після того коли Святе Письмо вже видали.
Відповідь: Правда віри знаходиться в Святому Письмі, красномовно, в різних станах вираження і інколи вона незрозуміла; так що, задля того, щоб зібрати всю правду віри зі Святого Писання необхідне тривале вивчення його і практику, що недосяжне для всіх, хто потребує знати правду віри, багато з них не мають часу на навчання, та і заклопотані іншими справами. Отож, виникла необхідність зібрати всі вислови Святого Письма докупи і вивести чіткий підсумок їх, щоб запропонувати всім у це вірити. Насправді, це не додаток до Святого Письма – радше те, що зібране із нього. (Summa Theologica, друга частина другої частини, питання 1, стаття 9)

Хома, як ви побачили не каже, що задля того, щоб вивчити правду віри зі Святого Письма, необхідно мати непомильного авторитетного тлумача, проте лише «тривале навчання і практику». Його позиція і так достатньо зрозуміла. Ми здобуваємо наше знання об’явленої правди із Письма таким самим чином, скажімо, як ми вивчаємо хімічні явища – експерементально і спостереженням. І хтось може сперечатися кажучи, що найкращий спосіб навчити людину хімії – це роздати їй мензукри і пробірки і Бансенові пальники, і сказати: «Працюй, досліджуй, спостерігай. Розігрівай і охолоджуй, змішуй, зважуй, вимірюй і приходь до власник висновків». І співрозмовник матиме сенс. Однак, оскільки життя коротке, ми забезпечуємо студента коротшим шляхом у формі підручника, який містить в собі підсумкові результати столітніх досліджень і експерементів тисячі хіміків. Подібним же чином, можна сперечатися, що найкращим способом навчити когось правди віри – це видати йому Біблію і сказати: «Читай, дивись що там говориться і приходь до власних висновків». Однак, оскільки життя коротке, ми забезпечуємо підсумок християнської віри у формі Апостольського чи Нікейського Символу Віри.

Проте зазначте, що прочитавши, студент запитається: «Звідки ми знаємо, що атом кисню має ядро, оточене вісьмома електронами: двома у внутрішній оболонці і шістьма у зовнішній?» Відповідь, зрештою, повинна звернутися до експеременту і спостереження. Просто відповісти: «Ми знаємо, бо текст так каже», – цього не достатньо. Влада тексту полягає в його заяві бути вірним підсумком результатів експеременту. Подібним же чином, чинність символу віри полягає в тому, що він є точним представленням правди віри, тієї, що навчається в Святому Письмі. І це, віповідно до Хоми тому, що правду більш ніде не об’явлено. Sola Scriptura!

Знову ж таки, в іншому місці Хома пише наступне:

Дехто каже, що навіть, якби людина не згрішила, Син Людський би втілився. Інші ж стверджують протилежне і схоже, що ми повинні, радше, погоджуватися із останнім.
Бо таке, що походить із Божої волі, і що поза досяганням творива, може бути відоме нам лише через об’явлення в Священному Писанні, в якому Божа Воля повідомлена нам. Звідси, оскільки всюди в Святому Письмі гріх першої людини визначається як причина для Втілення; і згідно з цим, вірно буде сказати, що діло Втілення було призначене Богом як засіб від гріха. Якби б гріха не було – Втілення не було б також. Та вся Божа влада цим не обмежується: навіть якби не було б гріха, – Бог міг би втілитися. (Summa Theologica, третя частина, питання 1, стаття 3)

Тут позиція Хоми також зрозуміла. Деяку правду можна визначити «просто усвідомивши її». (Таким чином, ми дізнаємося із Чисел 7:86, що 12 на 10 = 120, і далі в цьому розділі деякі інші частини столів на 12 – це ми могли підрахувати без особливого об’явлення!) Іншу ж правду ми можемо знати лише тоді, коли Бог її нам об’явить в Святому Письмі, оскільки саме там потрібно шукати об’явлення Його волі. Sola Scriptura!

Тут можна було б залишити мою справу в спокої, оскільки Хома Аквінський жив звичайно значно раніше аніж Мартін Лютер. Однак, деякі римо-католики не ставляться прихильно до Хоми Аквінського. І можливо, дехто з них може бути спокушений сказати, що вони завжди підозрювали, що Хома протестант в глибині його душі; і що тут доводиться лише те, що лютеранська єресь існувала вже за декілька століть до появи Лютера. Згідно цьому, я представляю декілька цитат християнських авторів раннього періоду, щоб показати, що Sola Scriptura погляди, насправді, були широко розповсюдженими. Зірочка, що стоїть над нище вказаними іменами, є ознакою автора як визнаного Вселенського Доктора (що в тій чи в іншій мірі є богословським еквівалентом володаря Нобелівської Премії).

Я визнаю, що ці цитати я не збирав сам, але покладався на роботу інших.

СВ. ІРЕНЕЙ ЛІОНСЬКИЙ (130-202)

Ми не пізнали метод нашого спасіння ніякими іншими засобами, як тими, через кого євангеліє прийшло до нас, те євангеліє, що вони правдиво поповідували; проте потім, волею Божою, вони передали нам у Письмі, щоб бути майбутньою основою і стовпом нашої віри. (Adv. H. 3:1)

Старанніше читайте те євангеліє, яке данне нам апостолами і старанніше читайте пророків, і знайдете кожну дію і повну доктрину нашого Господа, що проповідані в них. (Adv. H. 4:66)

КЛИМЕНТ АЛЕКСАНДРІЙСЬКИЙ (150?-213?)

Ті, що готові витратити весь свій час на найкраще, не облишать пошуків правди, доки не знайдуть її показ в самому Письмі. (Stromata 7:16:3)

ОРИГЕН (185?-252)

Де (в двох Заповітах) кожне слово, стосовно Бога можна випитати і обговорити, і все знання можна з них зрозуміти. Проте, якщо залишиться щось, чому Святе Письмо не дає визначення, не має бути третього Письма, щоб уповноважити будь-яке знання чи доктрину; натомість те, що лишилося невідомим повинне бути вкинуто до вогню; а саме, ми прибережемо це для Бога. Бо в цьому, теперішньому світі Бог не дав нам знати усе. (Оріг. In Lev., hom. 5, 9:6)

Ми знаємо Ісус Христос – це Бог, і ми шукаємо роз’яснення сказаного, згідно титулу особи. Чому нам необхідно звертатися до свідчення Письма, – бо без такого свідка наші докладні описи і значення не будуть правдоподібними. (Tractatus 5 in Маtt.)

Ніхто не повинен використовувати книги, які не є канонізованими Писаннями, для підтвердження доктрин. (Траct. 26 in Маtt.)

Як і усяке золото, яким би воно не було не святе без храму, так і кожне поняття без божественного Письма; яким б чудовим воно не було б для когось – не може бути святим, бо чуже Письму. (Hom. 25 in Маtt.)

Зазначте, в якій безпосередній небезпеці перебуваюті ті, хто нехтує вивченням Письма, лише в ньому пізнання цього можна встановити. (In Rom. 10:16)

СВ. КИПРІАН КАРТАГЕНСЬКИЙ (200?-258)

Звідки походить традиція? Чи походить вона від Господньої влади, чи ж від заповідей і послань апостолів? Те, що написано, треба робити ...якби це було б наказано в євангеліях, чи ж у посланнях і Діях Апостолів, то нехай дотримуються цієї святої традиції. (Ep. 74 ad Pompeium)

ІППОЛІТ ( -230?)

Є бо один Бог, якого ми, браття, не можемо пізнати інакше, але лише через Святе Письмо. Бо як і той, що прагне осягнути мудрість світу цього не пізнає її інакше, не прочитавши доктрини філософів; так і той, що прагне побожності перед Богом не дізнається як її мати ніде, окрім як у Святому Письмі. Таким чином, щоб Святе Письмо не проповідувало – нехай ми знаємо, і чому б Святе Письмо не навчало – нехай ми розуміємо. (Hip. tom. 3, Bibliotheque Patrium, ed. Colonna)

СВ. АФАНАСІЙ АЛЕКСАНДРІЙСЬКИЙ* (300?-375)

Святі Писання, данні Божим натхненням, самі по собі достатні для розкриття правди. (Orat. adv. Gent., ad cap.)

Кафоличні Християни не говоритимуть, ані терпляче слухатимуть нічого релігійного, що чуже Письму; бо лише зле, безсоромне серце може промовляти те, чого не написано. (Exhort. ad Monachas)

СВ. АМБРОЗІЙ МІЛАНСЬКИЙ* (340?-396)

Як ми можемо користуватися тим, чого ми не знаходимо у Святих Писаннях? (Ambr. Offic., 1:23)

Я читав, що він перший і я читав, що він не другий; а ті, що кажуть, що він другий нехай покажуть читанням. (Ambr. Offic. in Virginis Istit. 11)

CВ. ІЛАРІЙ ПОЙТ’ЄРСЬКИЙ (315-367)

Імператоре! Схвалюю віру твою, що прагне лише того, що написано... Ти прагнеш віри, імператоре! То ж слухай її не з писань нових, – але з книг Божих. Пам’ятай, що це не філософське питання, – але доктрина євангельська. (Ad Constant. Augus. 2:8:2)

СВ. ГЕРГОРІЙ НІСЬКИЙ (330?-395)

Нехай чоловік буде переконаний тією правдою, що має печатку письмового свідчення. (De Anima et Resurrectione, 1)

СВ. КИРИЛ ЄРУСАЛИМСЬКИЙ (315?-386)

Навіть найменша із божественних і святих таємниць віри не повинна передаватися без божествених Писань. Не вірте мені просто так, коли щось кажу вам, якщо не має доказу тому, що я кажу, із божественних Писань. Бо безпека і збереження нашої віри не підтримується щирістю мови, але доказами божественних Писань. (Cat. 4)

СВ. ІВАН ЗОЛОТОУСТ АНТІОХСЬКИЙ І ВІЗАНТІЙСЬКИЙ* (347-407)

[Письмо] Як замкенні двері – не пропускають єретиків, оберігаючи нас у безпеці у всьому, чого ми бажаємо і не дозволяють щоб нас звели. ...Тож кожен, хто не користується Письмом, але приходить з деінде, тобто, прорубує собі інший, беззаконний шлях, – той є злодієм. (Homily 59, in Joh. 2:8)

Раніше визначалося різноманітними способами, що таке правдива церква, проте зараз не залишилося жодного іншого способу визначення для тих хто хоче знайти правдиву Христову Церкву, як лише Письмом. І чому? Тому що ересь в усіх зовнішніх звичаях подібна до неї. Тож якщо хтось прагне пізнати правдиву церкву, як же він зможе зробити це при такій великій подібності? – Ніяким іншим чином лише через Письмо.Через це наш Господь, передбачаючи таке велике непорозуміння, що станеться в останні дні, наказав християнам не звертатися нікуди інше, окрім як до Письма.

Чоловік Божий не може бути досконалим без Письма. [Павло каже Тимофію]: «Ти ж бо маєш Писання, бо як то прагнеш чого навчитись – навчайся з нього». І якщо він писав це наповненому Святим Духом Тимофію, наскільки більше ми повинні роздумувати про те, що сказане нам. (Hom. 9 in 2 Тim.1:9)

Це абсурд, коли ми не довіряємо іншим людям в грошових справах, бажаючи самі підраховувати і рахувати, тоді коли у справах значно вищого наслідку ми повинні беззастережно слухати думки інших, особливо тоді, коли ми володіємо найточнішим і найдосконалішим правилом та стандартом для регулювання наших запитів, я маю на увазі регулювання божественних законів. Я, таким чином, можу лише бажати, щоб усі ви відкинули те, що каже та чи інша людина і щоб досліджували все це в Писаннях. (Hom. 13, 4:10 ad fin. In 2 Cor.)

ТЕОФІЛ АЛЕКСАНДРІЙСЬКИЙ ( -412)

То ж від духа диявольського – мислити, що божественним може бути і те, що не під владою Святого Письма. (Ep. Pasch. 2)

СВ. ЄРОНИМ* (342?-420)

Церква Христова володіє усіма церквами в світі і об’єднана вона єдністю Духа і має міста закону, пророків, євангеліїв і апостолів. Вона не зайшла за свої межі, тобто, – Святе Письмо. (Comm. in Мicha. 1:1)

Те, що вони роблять і знаходять, як це було, апостольською традицією, без влади та свідчення Письма, Слово Боже розбиває вщент. (ad Aggai 1)

Тож як і ми зрікаємося не того, що написано, – а того, що не написано. Ми віримо в те, що Бог народився від діви тому, що ми читаємо це; проте в те, що Марія одружилася після її звільнення, ми не віримо, тому що не прочитали цього. (Adv. Helvidium)

СВ. АВГУСТИН ІППСЬКИЙ* (354-430)

Бо в тому, що чітко викладено в Письмі, є усе, що стосується віри і моралі. (De Doct. Chr. 2:9)

Що б ви не почули в них [в Писаннях], – нехай добре сприйметься вами. А те, що без них – відкиньте, щоб не блукати у хмарах. (De Pastore, 11)

Усе те, що у минулому наші попередники згадували, щоб робити людству, та передали нам, і також усе те, що ми бачимо і передаємо нашим нащадкам, настільки наскільки воно стосується шукання та збереження правдивої релігії, Святе Письмо не проминуло сказати. (Еp. 42)

Усе, що наш Спаситель хоче, щоб ми прочитали про Його діяння і слова, Він наказав написати апостолам і учням, як рукам Своїм. (De Consensu Evang. 1:ult.)

Нехай же вони [Донатисти] покажуть своїй церкві, якщо зможуть, не розмовами і чутками африканців, не порадами своїх єпископів, не оманливими чудами, супроти яких ми застережені в Слові Божім, – проте у приписах закону, в передбаченнях пророків, в віршах Псалмів, в голосі самого Пастиря і в проповідуванні та працях євангелістів; тобто в усіх канонічних авторитетах священних Писань. (De Unit. Eccl. 16)

СВ. КИРИЛ АЛЕКСАНДРІЙСЬКИЙ (380?-444)

Те, чого Святе Письмо не казало, яким же чином ми його повинні приймати і рахувати серед правдивого? (Glaphyrarum in Gen. 2)

ТЕОДОРЕТ ЦИРГУСЬКИЙ (393?-458?)

Мене переконає лише Святе Письмо. (Dial. 1, Atrept.)

Я не настільки зухвалий, щоб стверджувати те, що замовчує Святе Письмо. (Dial. 2, Asynchyt.)

Ми не повинні шукати того, про що мовчать, радше покладатися на написане. (in Gen. Q. 45)

СВ. ІВАН ДАМАСЬКИЙ (675?-749?)

Ми приймаємо, визнаємо та шануємо усе, що передається у законі, пророках, апостолах та євангелістах; і ми не шукаємо нічого поза цим. (de Fid. Ortho. 1:1:1)

ВИСНОВОК: Доктрина Sola Scriptura – це далеко не винахід Мартіна Лютера, вона сприймалася за належне Св. Хомою Аквінським і з цим погоджуються автори патристського [отцівсього] віку.

(Переклала: Максименко О. О.)

A Defense of “Sola Scriptura”

Повернутися на сторінку Українське Лютеранське Богослов’я

Go to the Lutheran Theology Web Site Home Page