КОЛЯДА

Запах свічок
крізь тонкі стінки
коляди
Слухали слухали
підсвічники
з позолоченими лицями
слухали слухали
келихи
з холодними ротами
слухали слухали
ножі
із заплющеними очима
4-х струн
струм

Я кидаю в капелюх
зелені тіні
сполучники перламутрові
сухозлотицю вій
і протяги
увігнуті
як тарелі

ІКОНА

Мити пісок
у зеленій тарілці
виготовляти сіль з білого шепоту
злизувати воду
з вишневих листочків
(на стіні висіла ікона
з різнокольорового волосся)

Рушники-рівнини
громи похриплі
лід
всередині годинника
Кожен дощ має своє відлуння
свої рослини
свій купол порожнечі
(І я вірю що ангели
сплять в гніздах
сплетених
з кашлю трирічних дітей)

То там то тут
тиша стає трикутною
рот наповнюється
наляканими зернами кави
повільно піднімаються
ціни на сни
(На стіні висіла ікона
з різнокольорового волосся)

МОЯ МУЗИКА

Десь тут буде моя музика
неправильний мозок морміруса
історія Персії у 22
горіхах
навіть тремтіння
Писати птахами листи
в кишені ховати мінерали ілюзій
а у роті носити кругле забування

Десь тут буде моя
історія
Персії
листи
ділити на три сонця
просити
щоразу нові сни
передавати для смерті
шелест переставлених літер
два ковтки кави
медіану місяця

Десь тут буде моя...
Птахами
малювати небо
стягати з вовків ліс
як ковдру
привласнювати дзвони з червоними комірцями

Троянди підкрадаються
до мене
з витягнутими руками
Десь тут
моя музика...

ІСТОРІЯ
Ірині Калинець

Стояти на плямах
свого часу
дивитися на місяць
шепотіти:
"Вода в ріках каламутиться,
Порохи поле вкривають,
Гомонять стяги…" *

Ходити по дощ
у сусідню осінь
гублячи улоговини сни прозріння
на голови улюблених
тваринок одягати ковпачки
з чорного паперу
"Дружину твою, княже,
Укрили птиці крилами,
Звірі її кров полизали."

Світло залазить у порожні горнятка
язик шарудить
чорними та білими перехитуваннями
розмовляємо з
"...чернігівськими боярами,
З могутами і з горянами,
З зайдиголовами та з похожанами..."
А через тиждень не можемо
навіть
відчинити їхні імена

пересуваємо шелести
від століття до століття

жбурляємо в нудьгу темні усмішки
привласнюємо відблиски
на церковних хрестах
скрип дверей
дивної форми зморшки
"Де ж ваші золоті шоломи
Щити добрі та списи ляські?"

Світанок натягує шнури
вулиць
шарпають вони дзвін міста
Час розлазиться у свої годинники
"Не можна ж було прикути
Того старого Володимира
До гір київських!"

Зробити долонями дах
над своєю головою
побачити задню лапку
соболя
одне кінське копито
Спробуй-но
його наздогнати...

_________

* цитування за "Словом о полку Ігоревім" переклад М.Рильського

КУХНЯ

Кольорові кубки заважають молоку міряти горла дітей, мріяти про теплі язики і про зуби
(карієс вечеряє ними, снідає ними снідає...)
Десь вода тече. Канарка на одній ніжці тук-тук видзьобує тишу з
червоного горнятка (а молоко не спить: зуби міряти, зуби міряти).
Добре мати зелений вівторок у кишені.
Виймати, класти перед собою на стіл, слухати його цокання.
Боги ланок змішуються з дияволами опор. Ідилія. Швидше
Заховати щоб ніхто не побачив. О, чай уже дивиться. Це мій
вівторок, не підходь. Стежить упівлиця. Шепоче: водда, водда.
Папуга в клітці заметушився: віддай вівторок, віддай.
Але ж він мій. Та я не пручаюся, це щось довше за світ.
Бери, хіба погана чаша для мріяння.