КОНКУРСАНТ 01
* * *
Мій пращур – Гетьман України,
Я – поневірений кріпак,
За вади дум до серця лине,
Зім’ятих мрій, гіркотний смак.Де полягли уми бурхливі,
Серед балок в іржавій тлі,
Запалу хутко дичавіє,
В облозі доля у імлі.Прийди до мене розум сповна,
Геть зазіхання волоцюг,
Не дорікай коли завгодно,
Фортуна, скнара до потуг.У моря сповненого жахом,
Людських благань зірвався крок,
Тхору цькувати все за фахом,
А нам куди, за рогом рог.Застигли повіки обтяжні,
Лихою повінню літа,
Колись руба повітря марші,
Під твердим поштовхом керма.Та ми безмовні лиходії,
Образи притаївши біль,
В шалених оплесках “місії”,
За свій ратаєм хліб та сіль.Облиш, зажди, вже тії роки,
Що остогидлі відчуттю,
Зневажив в суї Бога кроки,
Хай зараз сплатять до краю.Терпець зника, борги відчутні,
За наших злиднях та жалю,
Глухі серця, слова облудні,
Кеглеві зазіхи Кремлю...
02.1990р.* * *
Зорями шиє ніч візерунки,
Крихка надія на розрахунки,
За переляку віри не має,
Краща частина життя минає.Обабіч шляху ґвалтують долю,
Злидні шаліють після розбою,
Де те поділось лагідне слово,
Що шепотіла ранком діброва.Мружаться очі в сонячнім сяйві,
Коси дівочі русі та файні,
Стежки таємні, на усе квота,
В пам’яті тільки лишилась цнота...
8.01.01р.* * *
Скільки час не картав,
Мені сповіддю душу,
Я торік нудьгував,
Зараз діяти мушу.Від розбіжжя думок,
Захлинається мова,
Накарбуймо стрічок,
Знов розквітне діброва?Ні, Чорнобильські дні,
Не відійдуть у морок,
Їх похмілля в труні,
Всюди чається ворог.Влада наша гуде,
Заповзято клекоче,
Та до діла дійде,
Коли лишенько скоче.Післямова завжди,
Частку правди знешкодь,
Злиднів стомлено жди,
Поточившись на сходи...
03.1990р.* * *
Коли у гаї не лунають,
Пташині виверти з рання,
А про між люду зазіхають,
Відлуння заздрісні щодня.Занапастило, занепало,
Стуливши в жменю почуття,
Роки – буття занотувало,
У безладі не вороття.Та схаменіться лиходії,
З жаги обставин, піт турбот,
Застив очам взірці надії,
Відразою скрививши рот.Як приголомшливо розквітли,
Прищаві підпаски повій,
До ладу не здійсниться тільки,
Страждальна частка кращих мрій.У хащах смороду задуха,
Найнижчі риси геть у край,
Та з пересердь, нема що слуха,
Брехня, брехню жене у гай...
18.02.01р.* * *
Купола золотіють,
Схилами водночас,
Що-то мрії намріють,
У сполоханих нас.За тяжкого блукання,
Серед рисів буття,
Де поділось кохання,
Відійшло почуття.У пересічних доля,
Вкрадена крадькома,
Дмуха на світ неволя,
Знову ладу нема.Сором ломиться в люди,
Тьмяне тугою зір,
Лихі злидні повсюди,
Каяття від зневір.Згайнували надію,
На найближчі літа,
Хоч би що заподію,
Чумовії свята.З передсердя довкола,
Залунають пісні,
Полохлива діброва,
Відіб’є по весні.Заколишуться трави,
Зацвіте все живе,
Боже дасть тай лукаве,
Самохіть відімре.
9.04.00p.* * *
Не хочу залишити всі,
У небутті свої надії,
Хоча здебільше на вістрі,
Сумні підкочують події.Не знехтувати відчуття,
Зневажені в лихої долі,
Коли не має вороття,
А ми блука в порожнім колі.Зненацька не перепаде,
На розум, в хащах, просвітління,
З лихим завзяттям в гору йде,
Пихатих злодіїв насіння.Фатальний перебіг шляхів,
Завів у злидні та негоду,
Зрадливих насадив голів,
На м’язи стомлені народу.Віянням смутку спромоглось,
Натхнення вирватись з покори,
Та мужності вже не знайшлось,
Сумління слухати докори.Не досягає майбуття,
Розтрощена зневір’ям думка,
Колись зійде з небес Суддя,
Спитати з кожного рахунка.
7.12.1999p.* * *
Шепоче смуток, серед безодні,
Не спокусити мрії сьогодні,
Лягає вечір на землю тьмяно,
Де чулись пісні – трава зім’яна.Заколисали похмурі думки,
В морок відходять кволі стосунки,
Зойкнуло серце розірване вщент,
Буцімто в груди встромили багнет.Пристрасть натхненно, людська чатує,
Коли заскоче, не подарує,
Місяць зійшов облизавши пітьму,
Беззастережно віддамсь почуттю.Знову накоте, на серце вада,
Лишенько ніжне, файна усклада,
Враз посивілий серед блакиті,
Не дочекаюсь слушної миті.
9.12.1999p.* * *
Коли заїжджені бульвари,
Поглинув гвалтівливий сніг,
Зненацька по думками спало,
Життя вкорочується біг.Лихі літа заволоділи,
Благими намірами вщент,
Тягар нав’язаної брили,
Занапастив останній цент.Стрімкий занепад ворожнечу,
Химерним обрисам здійма,
Хтось ошукавшись кинувсь в втечу,
Безладдя точить без керма...Ця гультівня та невігластво,
Пасує зграям шахраїв,
Хиріє справне господарство,
Під хижим натиском вовків...
12.99p.
Copyright © 2002 Life, and Death, and Giants...
