КОНКУРСАНТ 10

СЬОГОДНІ Й ЗАВТРА

подарувала доля
мені день життя
а потім буде
рік забуття

сьогодні я мав
повітря ковток
а завтра крізь тіло
пускатимуть ток

сьогодні було сонце
а завтра не буде
відкрив хтось віконце
й стіну хтось мурує

сьогодні разом
і щастя так близько
рахуй ці секунди
кінець теж вже близько

не сплю і не їм
далеко десь маска
а завтра як дим
розвіється казка

сьогодні сміливо
дивлюсь прямо в очі
а завтра сховаюсь
десь серед ночі

сьогодні багато
а завтра нічого
cьогодні так людно
а завтра нікого

Х. Е. К.

Там люди всі мертві - лиш тіло на землі
І страх з твого серця живе вже у мені
Ніколи не прийде у душі ті весна
І кров'ю ти пишеш, що ти ще є жива

Забудь про свої руки - забрала їх чума
Забудь про свої очі, бо бачиш - в них війна
Ти граєш з небом в гру і на кону життя
Програла все що маєш - лишилась лиш душа

Сама собі не скажеш, що тіла вже нема
Що вже давно згоріла під сонцем кров твоя
А всі навколо люди давно вже є німі
Давно ніхто не чує твої слова у сні

ДУРНИЙ СВІТ

Дурні ті хмари що воду ллють на нас із неба
Дурні ті сльози бо тонеш в морі з них
І буде так бо може так і треба
Але для кого? Для нас чи лише для дурних

Дурні ті душі що біль в собі тримають
Дурні серця бо завжди хтось в них є
У цьому світі лиш дурні проблем не мають
Для них у цьому світі повно місця є

Напевно кожен з нас здурів ще тиждень тому
Ми вже не спим а лише гадим курим й п'єм
Дурне то тіло бо завжди відчуває втому
Дурні ми всі і через то себе у груди б'єм

№296

Автобуси возили тих людей туда-сюда
Ніхто у місті ще не знав, що сталася біда
І я стояв на вілиці у морі із людей
І хтось кричав у слід лиш коротке "Хей"

А я стояв німий і рахував пальці на чужих руках
У всіх людських очах я бачив лише страх
І вітер свою казку мені одному шепотів
Про ту єдину, ту що вчора я зустрів

Про ту єдину, котра мала погляд й очі не як всі
Про ту єдину, котру бачу кожну ніч в своєму сні
Про ту, чій голос досі в моїй голові
Із нею я життя намалював собі

Вона забрала мою душу - не можу ніц зробити
А мозок каже: "Знайшов кого ти полюбити"
І я не їм вже і не сплю, а лиш чекаю я
Коли зустріну знову ту, без неї вже не можу я

Але у різних напрямах були наші шляхи
По різних двох світах мене із нею розвели
Віддав би все за світ, в якім живе вона
Та єдина, без якої вже не можу жити я

ПРИРЕЧЕНИЙ

пофарбуй стіни у свою кров
і відчуєш у венах тепло те знов
розстели на підлозі шкіру свою
і почуєш крізь час казку мою

побачиш рожевий світ в фіолетових снах
ти відчуєш землетрус у своїх мозгах
будеш біжати по світу як ті муравлі
будеш щось шепотіти нестримано собі

по стінах будеш лазити як павуки
затягне павутина, бо вона навкруги
не чують тебе пальці давно
по порізало їх розбите скло

ти скажеш життю, що не треба ще йти
повернешся туди, де було добре тобі
але знай, що скоро все мине
прокинешся і не побачиш себе

колись закриють очі і не побачиш більше снів
і не буде вже ніколи як завжди ти хотів
не будуть більше люди ходити по тобі
і лиш тоді побачиш добро глибоко в собі

СОН

Я серед ночі в ліжку тихо спав
У своїх снах тебе я малював
На небі мав я два великих сонця
Ті твої очі в інший світ віконця

Я серед ночі в ліжку тихо спав
З твого волосся тисячі річок намалював
Вони всі мали колір невідомий
Але до болю був мені він вже знайомий

Я серед ночі в ліжку тихо спав
Країну з тебе собі намалював
Земля у тій країні мала колір сірий
Далеко десь в твому полоні був мій мозок сірий

Я серед ночі в ліжку тихо спав
І то що сон є лише сон я добре пам'ятав
Коли прокинувся то сам на себе злий був
За то що через тебе інших всіх забув

ЖИВУ...

Мільйони людей тримають мої очі
Тисячі слів застрягли у мені
Розскажу я знов тобі серед ночі
Казку про то що є у душі

Знову і знов тягне тримає
Той сірий дим тону уві сні
Знову той день я пригадаю
Коли твої очі сказали мені

Що я все роблю не та як ті люди
Дивлюсь я на тебе не та як вони
Але ще не знала що буду усюди
Тягне мене туди де є ти

ХРОБАК вже втомився потроху вмирає
Сам я на себе давно вже є злий
На всі мої мрії сил вже немає
Ховаюсь від себе ходжу німий

Тече з мене кров топлюсь у морі
Сліз тих солоних що з моїх очей
Знову і знову кажу я собі
Тримайся ще троха ще пару ночей

Ще декілька снів треба віддати
Ще декілька днів живи не вмирай
Ще треба душу комусь віддати
Так що що маєш добре ховай

І не рахуй ти зірки на небі
Всіх не дістанеш так що забудь
Може колись від тої хвороби
Спеціально для тебе ліки знайдуть

КРИЗА

Знов кожен ранок
Змиваєш ти сльози
З сумних й блакитних
Як небо очей
Кажеш що жити
Ти вже не взмозі
Знову біжиш
Від темних ночей

Частина із тебе
Знов десь втікає
Де не побачиш
Більше її
Хтось на горі
З тобою знов грає
Жанглює душею
І серцем твоїм

Тонеш у морі
Як сльози солонім
Хвилі ковтають
І тягнуть униз
Там десь далеко
Ти будеш в полоні
Вип'є диявол
Коктейль з твоїх сліз

Душу і серце
Страх знов з'їдає
Кров майже сіру
Знов з тебе п'є
Хорий лиш спокій
По собі лишає
Ніць не лишилось
Знов тобі зле

Втікаєш від себе
Лишаєш що мала
Боїшся лишитись
Де лише брехня
Сама колись в себе
Правду всю врала
Вмирає під сонцем
Совість твоя

Страшні слова
Кров на тілі лишає
Кажеш собі
Що не буде як є
"Клей" на землі
твоє тіло тримає
В руках ти стискаєш
Серце моє

* * *
Ти пишеш в моїх снах моє ім'я
Виводиш на синьому небі червоні слова
Твій голос як ехо у моїй голові
Раз почув і досі тримаю в собі

Я не можу забути твоїх сумних очей
Чи ти знаєш як зле прокидатись посеред ночей
Я втомився жити в інакшому світі, не там де є ти
Як тебе покохав - рогубив свої сни

Обклав льодом мозок, бо кипить моя кров
Бо зігріла її до тебе любов
Перетворила життя на хорий спокій ночей
І замість води п'ю солоні сльози з очей

Я замість повітря ковтаю сірий дим
Сподіваюсь, що допоможе без тебе вижити він
Сподіваюсь, що не всі мрії забере у мене час
Сподіваюсь, що колись він зведе разом нас

ДАРЕМНО

Поглянь
Всi навколо злi й дурнi
Невже
Всiм так прикро як тобi
Мовчи
Бо щось тебе ще на землi тримає
Кохай
i най вона про то не знає

Лишай
На землi все знов i знов
Нехай
Живе в душi твоїй любов
Нехай
Несе вона тебе туди
Де ти
Лiтати будеш як у снi

А дим
Повiтря все давно поїв
Бо вiн
Не знав як жити ти хотiв
Бо знов
Не знаєш де твiй дім, де ти
Бо кров
Лишає на тiлi знов слiди

Чекай
Колись засохне море
Ти знай
Брехня то все що говорять
Нема
Вже сонця над тобою
Зима
Не знаєш про яку весну говорять

Вона
Очима душу розриває
Вона
Чомусь iм'я твоє нагадає
А ти
Забув коли в останнє бачив сон
Вночi
Збираєш сльози до долонь

Коли
У неї день у тебе нiч
Невже
Лишився знову вiч-на-вiч
Чомусь
Так прикро як нема тепла
Скажи
i не тримай в собi слова

Але
Вони потрiбнi лиш тобi
Невже
Як завжди триматемеш в собi
Чому
Нiхто не бачив твоїх слiз
І ти
Усе життя бiль в собi нiс

Квiти
Давно навколо всi зiв'яли
Вони
Про твою любов не знали
Кричиш
А вона не чує
Благаєш
А вона стiну мурує

Вiддав
Їй все що маєш
Сказав
Їй все що знаєш
Даремнi
Сльози по веснi
Даремнi
До неї всi твої вiрші

МОРЕ

невже ти не бачиш
мого страждання
і не відчуваєш
мого кохання

яке наче море
безмежне й глибоке
чисте й прозоре
тепле й широке

на дні того моря
моє життя
і зимна земля
на ній лежу я

і падає в море
моя душа
бачиш як тоне
стогне й вмира

то море як я
тебе обігріє
то море як я
про тебе лиш мріє

на березі як риби
лежать мої вірші
вони засохли ніби
бо їм не віриш ти

ЛЕЧУ

На землі я лишу тіло
Полечу де хмари я
Хочу я щоб мене вбило
Сонце під яким не можу я
Не кричати не писати
Не ходити по землі
Хочу я лише літати
Під тим небом як у сні
Хочу я побачить море
Сліз людей що плачуть там
Тих людей що нас лишають
Хочу теж я бути там
Хочу мати я хоч троха
Що шукаю зара я
І не хочу віддавати
То що маю лише грам
Я повірю в ваші казки
Буду все робить як ви
І не хочу я вже ласки
Хочу я лише війни
Тої що нас всіх вбиває
Забирає десь туди
Де того всего немає
Де колись ми будем всі
Де не світить нам то сонце
Де нема того тепла
Де одне лиш є віконце
Буди завжди там зима
То добро що мав я завжди
Заховаю я від вас
І про то колись згадаю
Може прийде на то час
Боже я тебе вблагаю
Дай той сили щоб піти
Я нікого не згадаю
Пам'ятаю лиш її

ОСТАННІ СЛОВА

Тобі по собі я лишаю
Сумний нащадок моїх слів
Напевно більше не вважаю
Що треба просто так піти

Я не знаю скільки ще лишилось
Серце моє зраджує мене
Бо воно без тебе та як риба
Що лежить на брудній тій землі

І в мене і в тебе світло викрадають
Безжалісно мурують ту стіну
І ніч нас звідси швидко забирає
І розбиває об ту саму стіну

Намагаюсь я тобі сказати
Та напевно то буду не я
Будеш знову ти мені брехати
І казати що ти не є моя

ТАК ТРЕБА

Ти розскажи мені
Як то все має бути
Ти намалюй мені
Світ в яком у ти живеш
Той світ в якому
Нема для мене місця
Той світ який
Існує для тебе
Ти замуруй мене
У ту стіну наживо
Вбивай мене
Слова твої як ніж
Веди мене
Потроху у могилу
Штовхай мене
Я чую бога сміх

ТАК ЯК ВСІ

Хочеш ти пожити в світі
Де вирішуєш не ти
Що і як тобі робити
Де й коли тобі піти

Хочеш кожен крок робити
Як то роблять всі вони
Лише там ти хочеш жити
Де живуть усі вони

І на небі хочеш мати
Брехуна як і вони
Щоб у нього запитати
Чи то можна чи то ні

Як вони ти маєш маску
Ту брехню несеш як всі
Хочеш вірить в свою казку
Брешеш вже сама собі

І не віриш ти що може
Бути щось не та як в них
Віриш ти лише що кожен
Змінить свій закон для всіх

Copyright © 2002 Life, and Death, and Giants...

сЙПЮ©МЯЭЙХИ ЖЕМРП IМРЕПМЕР-ПЕЙКЮЛХ "ECHO"