Народилася в Києвi 26 лютого 1979-го року. Вчилась у звичайнiй школi, в художнiй школi, в музичнiй школi. Блукала свiтом. Зараз (тобто на даний момент) - студентка Унiверситету iм. Драгоманова, факультет педагогiчний, віддiлення - психологiя. Займається соцiальною роботою.

* * *
Навіщо мені всі небесні тіла
Коли в мене тіло
--------------твоє
-------------------в голові
в моїй голові є твоя голова
твоя голова і думки головні
про сутність, сукупність, свідомість, самотність

* * *
Трапилися одна одному
Дня серед міста
Містичного
Антикварного
Яке мене
То бере то
Не любить
Вина
А любить
Його
Сміх
Живий
В очах
Щось справжнє
Думають
Різними мовами
Про різне
Прорізати
Позрізати
Лишай самотності
Безсилі
Слова-
ми
Не-
вже звикла
Без нього
Не можу
Надивитися
На декорації
Чорні як чорна цегла
Червоні
криваві
як дорога
До Бога
Жовті як старі будинки
Іграшкові
Що пахнуть сонцем
Блакитні як його
штани
Білі як весна
Дерев
Дитина
Безголова
Сонна
Але вміє
Швидко думати
Слова пусті
Навіщо
ти живеш
Навіщо я люблю
Тебе
Тримати за руку
На цвинтарі
Красти звідти свічки
І читати в Домініканському соборі
Вірші Чубая
Бо як інакше
Бога
Славити?

* * *
Я жию у Львові
В поганому домі
Сплю мало
Я – кістка птаха, наповнена ртуттю
По суті
----Вже кілька днів
------------------Життя –
----------------------Там де ти
Людинозалежна
Багато магазинів книжкових
І нема куди
-------Сміття
--------------Кидати
На церковному подвір’ї зґвалтована
Байдужістю
Своєю
І казковою красою
Цього міста
Слова “терцероль”
Токати ре мінор
Слухай далі...

* * *
Запах меду , землі і смоли, і горілого хлібу
Божевільна
-----як місто твоє як трамваї
--------------------------------повільна
Говори, говори, бо зі мною мовчати не можна,
Бо я стану боятись, бо буде безбожно тривожно
І почнеться трагічно-комічний танок сублімацій
Так бажаю контакту, що навіть торкнутися мушу
Примітивною близькістю вбити надскладність байдужу
Тільки краще було б, якби знов ти зо мной говорив...

* * *
А містом йдуть чутки
В повітрі вже вирує
Всі хочуть подивитись
На той вогонь чудний
Що світло
Й біль дарує
І залишає попіл
Я –
Пломінь той дурний
Що біль дарує
Й світло
А містом йдуть чутки
Що я вогнем вагітна

* * *
магазин-салон “Смуток”
все для похорону
ще однієї спроби зачаруватися
але вечір теплий диво вже сталося кожен сам собі неформальний лідер почуття неможливо
передати словами і саме тому в намаганні цім є краса, бо мета недосяжна

* * *
я – Київ , я стомилася від себе
я пліснявію гола просто неба
бо дощ іде по вулицях моїх
йде танцювати рок-н-рол у ліс
вода іде з Майдану на Узвіз
вода бліда в артеріях моїх
бліда вода попри критичні дні

* * *
я і тінь від мене
тепла і кульгава
ідемо на шпацир
небо наче кава
п’ю й мені смакує
алкоголь повітря
ліхтарів цукати
мокрий цукор снігу
ласощі до свята
чорне небо з білим
теплим ніжним тілом
---------------- молодого...

* * *
що це за видиво суне
---хто онде лізе рогатий
---схоже, тролейбус при-
------------ “п’ятий”
злим павутинням до неба
---саме його нам і треба
---гуркіт і курява, крики
стогне, двигтить під ногами
---наче прокинувсь Еребус
---гомін і лемент великий
мила, не бійсь, то тролейбус
---виїхав нагло з-за рогу
--------------сірий, мов день, недолугий
--------------небо взялося за роги11
--------------й наче б то оре дорогу
--------------імпровізованим плугом

* * *
ви-
та-
ту-
ю-
ю
твій телефон
на собі
буде
стильно
і
бу-
ду
ту-
ю
Ніцше читать
у-
кра-
їн-
сько-
ю
щоби
вільно
у-
кра-
їн-
сько-
ю
говорити
з тобов
це любов

* * *
я - чисте сприйняття
я п'ю із тебе радість
я - тільки тут і зараз
про синтез та аналіз
не йдеться взагалі
я - чисте відчуття
я п'ю очима світло
тобі немає шкоди
мені ж воно потрібно
щоб встати із землі
й чутливе свіже тіло
на кості наростити

* * *
----------------- "плями болю…" - андрій шевців
об неба сірий камінь точильний неба
гострила погляд - на тебе
-----------------дивитись
тобі у вічі
устигла двічі прийти у відчай
аж поки ти прийшов
-----------------до нестями
ті білі плями на мапі обличчя
то не відкриті ще континенти болю

* * *
інкрустація ластовинням почнеться наприкінці зими
але бережи своє саморобне серце
червоне, гнучке і прудке
тягне за собою на ланцюгу
щось мертве бліде і холодне слизьке із вибалушеними очима
то риби

* * *
сьома ранку як наркотик
я співаю і сміюсь
я дивуюсь і дивлюсь
сьома ранку як наркотик
навкруги все наче справжнє
може й справді все це справжнє
і Вокзальна і Хрещатик
я дивую всіх зустрічних
я лякаю пересічних
перехожих у метро
я не можу зупинитись
я не можу зупинитись
я не можу зупинитись
я танцюю рок-н-рол

* * *
руки мої одинокі
я опускаю додолу
кров моя темно-червона
вільна стікає повільно
мамо, дивись, я не хочу
бути такою як ти і
батьку дивись я не можу
бути такою як ти і
кров моя темно-червона
вільна стікає поволі
в жмені самотнії
долі

* * *
серце - червона рибина
знову тікає до тебе
в синій в блакитний до моря
в синій в блакитний до неба
там вони плавають разом
синя й червона рибини
синя - твоє мертве серце
синє з блакитних глибин

* * *
крізь вікна окулярів
я бачу зимний Київ
цивільний
інфантильний
він душу з мене випив
тепло із мене виїв
спостерігала Київ
і поглядом сковзала
і голос захлинався
у куполі вокзалу
немов вино у чаші
немов вино у чаші
бароко
рококо

* * *
в тебе очі святої Терези
щось в тобі від святої Терези
може те, що ти теж
-----------------давно мертва

* * *
лиш сонце і спека, пил
і тиша суха і брудна,
чи є в цьому місті хтось,
хто б воду зробив з вина,
хто б воду зробив…
-------------- здалось,
що в місті цим я одна,
що в світі цим я одна,
чи є в цьому місті хтось?...

* * *
я наче холодна
--------------із крану холодна вода
хлорована кров цього міста холодна проста
я маю надію, я намір плекаю проста
дістатись до ваших сердець – мов прозора вода
та наче масло ви
біжи хапай лови -
душа тікає десь
ви розтікаєтесь
інакші в іншу мить
водою не одмить
ви наче темний віск
з брудними травами
олія грішних звізд
з жовтавими плямами

я плачу голодна
-------------- на люди голодна реву
я хочу проникнуть у масло, у віск , у траву
та скільки не бовтай - з водою змішати ніяк
я стану другою, та вашою стану не я

* * *
Дивись, навіть тінь твоя
землю зігріла

* * *
Спить він на двох боках
В нього зацвілий ніс
Він не схожий на нас
йде через темний ліс – все бачить, все чує, найменший порух, найменший подих, найтихіший стукіт серця найнепомітнішої пташки – в нього гострі пазурі, в нього брудні ікла, він дихає зовсім по-іншому, повітря зі свистом і хрипом вилітає з його ніздрів, в нього кров інша, він їсть сире м’ясо, він ніколи не зрозуміє нас, а ми ніколи не зрозуміємо його
Це хижак, це Їжак
Має в роті вужа
Змієносець

* * *
дві діви:
Сестра Печали
і Жовта Черешня Стигла
est homо generus verbi
а інша вже все устигла
і вже зі всіма зіграли
і як вистачає нервів
а Маркес... Ну хто той Маркес?

* * *
придавлена тінню твоєю
лежу в депресивному стані
нічого не годна робити
ні встати, ні руку здійняти
й не думав, а все-таки влучив

* * *
вівця з зеленого листя
не їсть зеленого листя
уперта
чи хоче вмерти
не їсть ні трави ні квітів
---хто чув – щоб траву жаліти

* * *
налила води у сито
пішла поливати літо
нехай росте, вже пора
дивись, зима вже стара
весну-красну й не помітим
аж осьде – полите літо
ходила, співала, звала,
сама з собой розмовляла
а голос глибокий, темний
неначе потік підземний
мов чорна земля, мов мох

* * *
із панків найкращі найсправніші ельфи
ось кава, ось зошит з івриту, мессіре
сьогодні, здається, прем’єра у “Дельфах”
а чуєш, як плаче в ефірі Земфіра
то, мабуть, на дощ
то кінчається жовтень

* * *
звідки такий хороший
з мами напевно тоже
лагідний паперовий
ні, не думай про гроші
я не така як інші
мені нічого не треба
вигідна і розумна
мабуть таки феміністка

* * *
тихо співає тихо
баба спиває лихо
котить яйцем по тім'ї
друзі мої зникають
йдуть (бо надворі вечір)
спати в щасливі сімї

* * *
я повертаюсь до певного міста, бо тут
мешкає ще молодий, світлий ніби-то бог
вічна одна і, напевно, магічно один
може, судилося трохи пізніше удвох
може, тепер. Якщо так -
то подай мені знак
час обертається, задом плазує, мов рак
дні, як клітини, з’їдає минулі, мов рак
наче пухлина

* * *
доторкнися до мене – кричу кожним порухом подихом
доторкнись до тих місць що не є ерогенними зонами
кілометрами вкрадений прагну тебе закортіло
тіла
---мертвого наче
----------------душею
---------------------торкнися мене

* * *
я неприваблива
--------------чума
я радіація я джаз
всі відбиваються у шклі
і я сама по кілька раз
і в відображеннях моїх
у кілька поверхів - серця
є стіни дах у вікнах день
і в камері по два жильця
і ти живеш тепер в мені…

* * *
безжалісне бажання бути тобою з тобою
серцем твоїми очима і чути як ти
думати разом з тобою і знати
знати що ти тобто я є єдине одне

* * *
важчали речі у літніх людей
дерево знесло духмяне яйце
- ніч починалася...
-------------- день перестав

* * *
серце зрушило з місця
в нього влучив Дрогобич
бідність вижала сльози
схильність визвала думку
в мене замало крові
всього лише п’ять літрів
хтіла би мати більше
щоб її всю віддати

* * *
я мов Сафо – не можу їсти
вертаю все живу в клозеті
німіють пальці серце стине
немов в романах для жіноцтва
до тебе вже сто кілометрів
ми будем там узавтра вранці
не слухаються руки терпнуть
я вже собою не керую
і як мені все то набридло

* * *
носом відчуваю життя
сонячний гарячий асфальт
вишні абрикоси бузок
солодко занадто та хай
ранок то весна то життя

* * *
велика комаха імаго
твій запах на людський не схожий
твій мозок на людський не схожий
імаго велика комаха
в очах твоїх калейдоскопи
з дитинства уламки шматки
картаті шкільні орігамі
й комахи – твої близнюки

* * *
хоч не люблю птахів але
сьогодні вже нехай собі
одна дурна співає ось
болить мені немов живій
всі потребують Перунів
повірити в когось у щось
я вірю в тебе будеш бог
я буду небо для обох

* * *
Я - Єва, жінка, що шукає знань
Я - Єва, жінка, що бажає знать добро і зло
Я - Єва, та, що прагне пізнавать добро і зло в лице
бо спрагла відділять зерно і кукіль

* * *
навіщо нам ім’я жонглера
і звідки він також дрібниця
чиїх пісень він виконавець
нехай слухачку не турбує
те важливіш що на хвилину
ти доторкнешся серцем дива
ти на хвилину станеш звуком
ти музика ти не людина
жонглер вродливий і підступний
не важить чий він наречений
ти на секунду станеш дрожем
струни руки його гітари
а вранці станеш молоком і
вуста лихії поцілуєш
ввійдеш у нього в три ковтки
жонглер звичайно не помітить

* * *
хочу хлопця
або дівчину
аби разом читати поезії
або дегустувати живопис
сміятися
плакати
плекати
світову революцію

* * *
впала
на ліжко
знесилена
спала
нервово
розкинувши
руки
волосся
скуйовджене
снилося
наче
гойдалася
гойдалка в небо зривалася
в небо ногами впиралася
стукала в небо ногами
так, що дощі почались

* * *
теплі тіла дерев
плетиво протиріч
я – біла риба – день
ти – мертва риба – ніч
ти не живий – ти мрець
фарба і формалін
навіть коли ми вдвох
кожен із нас один
груба бездумна плоть
дикий гарячий рух
кожен твій рух углиб
з нас витрясає дух
душу із мене геть
крихти життя і ті
ти убиваєш нас
ми вже легкі й пусті
геть від самих себе
далі і далі ми

* * *
осінь завжди робила так
навіть коли я була дитина
навіть коли я була невинна
осінь робила зі мною так