Юрій Садловський

Юрій Садловський народжений у Львові 1970 року. По закінченні середньої школи №44 ім.Т.Г.Шевченка вступив до Латвійського університету на філологічний факультет. З 1992 по 2003 рік працював вчителем у Ризькій українській школі. Зараз докторант та викладач Латвійського університету. Голова Центру культури “Латвія-Україна”. Член спілки письменників Латвії. Пише вірші.

ДАЙНА

(вибране)

Латиська народна пісня – дайна – дуже стара. Так вважають фахівці. Дайна має стійку, майже геометричну будову. Вона складається з чотирьох рядків. Хоча може бути і більше. Зараз нараховують понад мільйон таких пісень. Кожну таку пісню можна сприймати як окрему поетичну мініатюру. У дайні живе історична та міфологічна пам`ять – ще з тих часів, коли Сонце було дівою. Там ми зустрічаємо весілля Сонця і Місяця, Пантеон усіх богів: Бога як батька та господаря, богинь долі та життя – Лайму та Мару, Перконса зі своїми синами та Сонце зі своїми доньками. Але найбільше в дайнах буденного життя народу, - скептицизму, оптимізму і гумору.

Дайна завжи допомагала народу вижити і продовжує допомагати сьогодні.

Кнутс Скуєнієкс

Джерело:

Liepu laipa: [ Gudra un daiļa dzīve latviešu tautasdziesmu atainojumā]. – R.: Zinātne, 1989. – 676 lpp.,il.

Puisītis tek uz meitiņu. Nerātnāš dainas. –R.: Latvijas karte, 1990. – 192 lpp.

Властивості непізнаних об’єктів природи
та їхній взаємозв’язок в уяві давньої людини

Хто ці двоє, хто ці двоє,
Що ніколи ще не спали:
Місяць й Сонце ще не спали,
День і ніч перегортали.
Z 1655, 376

Хто ж це спить отам без сну,
Хто без ніг туди побіг?
Камінь спить собі без сну,
Це вода біжить без ніг.
K 1697, 331

Двоє, двоє, хто ці двоє,
Що прожили вік свій з сонцем?
Плин води і камінець,
Ті прожили вік свій з сонцем.
К 1707, 508

Хто не хоче їсти й пити,
Хто оце не може спати?
Це вітрець не хоче пити,
Це вода не може спати.
V 375, 1936

Хто би зміг зірок ранкових
Вести лік уночі?
Хто би зміг бурхливі ріки
Без човенця перейти?
К 527, 14228

Ой, сьогодні я забув,
Те, що мав удень зробити:
На зірниці позирати,
В морі квіти позбирати.
V LD 34250

Хто згадає всі пісні,
Хто слова промовить всі?
Хто усі зірки знайде,
Хрустку в морі, хто збире?
К 94. 2373

Хто згадає всі пісні,
Хто слова промовить всі?
Хто ж то море перейде,
А хто дно його знайде?
Z LD I 38¹

Дуб росте на Даугаві,
Листя має крижане;
Сонце млу там посилає,
Чи зима то, може літо.
KVL LD 33885

Сонце пізно ввечері
Сіло в човен золотий,
Рано-вранці знов на небо,
Човен знову сам-один.
VD 33878, 2.vers.

Сонце біле повернуло,
Сіло в човен золотий;
Рано-вранці сонце встало,
Одяг взяло срібляний.
V 1766, 2929

Сонечко, в чиїй ти хаті
Будеш спати цілу ніч?
- У воді, посеред моря,
Вкриє злото-очерет.
Z 1642, 851

Сонце бавитись пішло
Із водицею морською:
Сонце кидало хустину,
Море підставляло хвилю.
V LD 33920

У садку є гарна квітка,
Ще гарніша в морі квітка:
Злотом віти, шовком корінь,
Листя срібно-золоте.
К 94, 5054

Їде Бог собі поволі
З гір високих аж наниз;
В Бога тихо скачуть коні,
В Бога не скриплять ґринджоли.
V LD 33681

Чом це Сонце голосить
Звечора, коли сідає?
Крайка золота спадає
І на дно морське летить.
К 1668, 10272

За горою озерце,
А за ним там деревце:
Бога син там пас повісив,
Сонця доня плетеницю.
Z 1626, 2781

Бога син, Сонця доня
Руки простягли на морем;
Лиш би золоті обручки
Не згубили у воді.
К 1710, 3137

В морі жеребців купає
Сонце цілий день собі;
На горі розсілось Сонце,
Віжки золоті в руці.
К 609, 1430

Хто розкаже, хто все бачив,
Як то Сонце дівувало?
Бачив, кажуть, Місяченько,
Сонце з ним вінок згубило.
V 1552, 42958

Танцює Сонечко
На горі срібній,
Золоті туфельки
На ногах.
33992

Місяць на війну пішов,
Плащ зірчастий на спині,
Плащ зірчастий на спині,
Меч брильянтовий в руці.
Z 1594, 2947

В небі ось коваль кує,
Приски в Даугаву летять;
Пас кує він сину Бога,
І обручку доні Сонця.
V 1730, 29663 (V LD 33728)

Основні міфічні божества – Бог, Лайма (богиня щастя) та Мара (богиня землі).
Їхнє відображення активної співучасті у житті прадавніх латишів.

Прошу Бога, прошу Лайму,
Лиш до двох моє прохання:
Боже, дай мені здоров’я,
А від Лайми – життя добре.
Z 1635, 1144

Кому гори, кому доли,
А кому дуби розкішні?
Богу гори, Марі доли,
Бджолам ці дуби розкішні.
L 1311, 240

Боже, що ж буде тоді,
Коли ми помремо всі?
Їсти хто твій хліб буде,
Хто ті Боже, пом’яне?
К 1516, 185

Біла-біла гостя суне
Ввечері без сонечка;
Се ж йде наша люба Лайма
Озирнути дні важкі.
L 548, 9128

Людина – споглядач та охоронець величі об’єктів природи

Я над морем бачила
На лету чужих птахів:
Золоті в них дзьоби й крила,
Чубики срібляні.
V LD 2556

Літечко, приходь скоріше,
Жайвора візьми з собою!
Хоч той жайвір – птах малий,
А літає як, співає.
V 1459, 2575

В морі птаство бачив я,
Сі пташки чужі були:
Золоті в них дзьоби й крила,
Чубрики в них срібляні.
V LD 2656

За Даугавою сад мідний,
Срібні має павутиці;
Золотий там цвіт троянд,
З діаманта маковиння.
V 1730, 30250

Хто перечити буде
Жити в заліску мені:
Ясени навколо, клени,
Поміж ними сонце ходить.
V 1736, 1376

Спостереження за людським життям

Мене мати породила,
Лиш без розуму та льолі;
Розум мені Лайма дала,
Льолю ж мати пошукала.
V 72, 2591

Біг по стежці Бог маленький
У сорочці, босоніж.
А назустріч бігла мати,
Обняла своє дитя.
Записана з уст старенької бабусі – автор.

Йди попереду, Лаймусю,
А я вже по слідах;
Не веди лише по стежці,
Де пройшли злостиві дні.
V 435, 61

Темна, темна та ялина,
На якій куниця спить.
Дорога для мами днина,
Що дарує їй дитину.
Z 234, 66

Погойдай мене, матусю,
Лиш зачни мене гойдати.
А продовжить Земля-мати
Під зеленим деревцем.
V 1590, 2.vers.

Жоден птах так не співає,
Як співає соколятко;
Жоден так мене не любить,
Як ось любить батько, ненька.
V 935, 3874

Встань з могили, моя мамо,
Я тобі поможу встати;
Я розкажу тобі, мамо,
Що нерідна мамка коїть.
4256

Ой біда тобі, матусю,
Чи я вмру, чи буду жити:
Як помру, ти заридаєш,
Житиму, буде важко.
4598

Сонце на ніч відійшло,
З ним у смерть пішла і мати;
Ось вже сонце повернулось,
А матусі так й не було.
23224, vers.

Пісенні радості

Ой не добре, ой не добре,
Коли біля хати млин:
Розмовляють чи співають,
Чути у покоях все.
K 1303, 986

За Даугавою завили
Два чорняві пси в корчмі.
Та це ми удвох засіли,
Пиво п`єм, співаючи.
14123

Богу дякувати хочу,
Що дарує нам Різдво.
Боже, дай мені здоров’я
Дочекатись Великодня!
[__ ]

Сороміцькі дайни

Ой мамуню, ой мамуню,
Пасти зранку хто піде?
Мені вчора сільські хлопці
Всю спідницю розтріпали.
34389

Пособила хлопцю я,
Як могла, допомогла:
Своє озерце віддала
Покупати стригуна.
34564

Боже, боже, що робити,
Нема стиду у свекрухи:
Сцяє, ногу припіднявши,
На порозі сидячи.
34394, 246

Лишенько мене спіткало,
Але жінку вже я маю!
Днями спить, пердить ночами,
Чоловіку стид і сором.
34404, 88

Боже, боже, горе в хаті,
Чоловіка си дістала:
Днями спить, пердить ночами,
Ще й на постіль, курча, сцяє.
34404, 141-1

Іди, хлопче, вимий руки,
Бачила, чим ти займався:
Ти так гладив мою пісю,
Ніжно обома руками.
34600, 90

Не скує коваль дитину,
Хоч кує ночами й днями.
Лише я скую дитину,
Однієї ночі досить.
34796, 185

Copyright © 2003 Life, and Death, and Giants...