* * *
я з естетики чань мольбертами
по ван-веївськи білим всюди
і очима до болю відвертими
роздягатиму юні груди

раптом збудження
я сувоями
і обоє в стаканчик синій
ми кохаємось під секвоями
і цілуємо плечі в глині

* * *
я зранку бачу що мертва
ти молишся Богу в ногах
а в мене долоні здерті
і зверху не янгол а птах

загорнешся в тіло мертве
і грузько заснеш від клею
якщо не відпустиш вперто
я житиму завжди під стелею

* * *
я руку на талію не твою
ти п’яна в люстерко плачеш
я божеволію you
ти лінзами синім бачиш

губами слиною до вікна
як равлик повзе водичка
а я не в ліжку хоч не одна
і не з тобою моя п’яничко

* * *
якби знати чи ти повернешся
бо може тебе давно нема
незугарні листівки звернення
застигли і як крохмаль

ти стрибаєш ще з парашутом?
ти живеш як колись з собою?
Я буду тобі приблудою
З червоною в сумці ікрою

* * *
може мені прийти до тебе
з квітами з пивом з соком
може влізти тобі між ребер
і вдавати що то ненароком

ти мовчиш в мої телефони
паранойя багато Лінок
сині очі у купи клонів
голі сни крізь прозорі стіни

but 4 U

хіба можна видирати кволі очі
так не можна еротично задирати майку
я вже звикла десь о третій ночі
видихати голос в тиху лайку
ти б не снилась
ти не можеш бути
reviderchi кицю
завтра свято

як мені колись тебе забути
як тебе усюди так багато

* * *
тонкі ребра і груди білі
над моїми очима сонно
ти скидаєш ранкові крила
і я бачу шматки бекону

тричі родинка під плечем
тричі зранку скидаєш пір’я
а під пальцями дико пече
розтривожена криком ліра

* * *
я помаранчево губами дольками
я ляжу глянцево у боці з кольками

і вмру розхристано зродившись фебами
пташата з глистами кружляють небами

* * *
в мене щось є від твого голосу
а ти не палиш
в мене середній палець пахне kenzoм
і є вкрадена торбинка
ти мені не лестиш
мабуть прийдеться знову
говорити рубаями
гарно співати
і найчастіше стриптизу вати на твоєму столі
тільки так візьмеш на руки
і навіть тверезим запевниш
що я ночуватиму як мені захочеться
і купиш домашню тваринку

* * *
твої листи з найкращого життя
зупинилися на символічно з тринадцяти
як великі очі молитовно
як маленькі світлячки на стелі і біля вікна
я тихенько подарую тобі привиденятко
і зажену в куточок до іграшок
не ворухнешся а воно до вуст
прикривши несонні очі

* * *
перестанемо дихати поруч
через п’ятнадцять відрізків
ти тільки на протилежних сторонах телефону
притули антену до пульсу
зробиш відчайдушно
пустиш мене в артерію
ну хто ж дозволив
тобі все одно
я закінчуюся
воскреснувши крізь три аморфності
передозування не буває

* * *
ти можеш дати мені вирости
я буду спати на підлозі
і намагатимусь не викрастись
а ти впізнаєш наче носом

я буду ковриком розп’ятою
і подзвоню десь рівно в шостій
а між четвертою і п’ятою
ти серцем вчуєш як я з мосту

* * *
то не депресія коли ти дуже мучиш
а я пишу коли занадто мало
ти кілька sms-ok в руки всучиш
і більш нічого і тебе не стало

клубочками згортаюсь на підлозі
і киця лізе просто в чесні очі
багато сплю хоч спати вже не в змозі
бо ти приходиш часом серед ночі

* * *
я губами сухими тобою
я так тихо а ти як тваринка
я з тобою
ти бачиш
на лихо
ти дитина ти дуже дитина
на грудях сплетіння залишу
десять квіток і купа листя
ти напишеш
?
ти ж скоро напишеш
?
я низатимусь як намисто

* * *
плач алюмінієво
щоб дощ не зміг вибити на дахах ритм твого танцю
і підслухати лимонну шкірку усмішки
сполохавши на присоромлених віях пташенят
завжди не озирайся
і частіше плюй в зірки
їм не боляче
а тобі притаманне гумористичне начало
якщо зможеш зімітуй сонце
я риба
але зможу дихати яблучним

* * *
твої очі пахнуть травою
як в цвіркуна за 120хв до світанку
а я ще зовсім доросла
щоб наважитись
заплакати на плече
і надкусити яблуко спокуси

а якщо тобі присняться метелики на щоках
значить боги перенесли олімп не на яблуню

* * *
я ще доросла
просто багато сміюся
і люблю іграшки як сірі твої
подаровані
я їх ще з дитинства не ображала
щоб сказали надобраніч
і навітьне купала
щоб не змити твого запаху

* * *
хтось підпалив паперовий сміх
і він виростав у повітряні кульки
як радість ділився атомами електричних ялинок
і горів ясно-ясно
а сонячні зайченята пустували
малювали роздвоєні язики
тицяли пензликом у кожну веснянку
і непомітно ділились на сіль
щасливого року!
хай буде

* * *
почуєш
розіб’єш вікно і промчишся босоніж снігом
хрумко,колюче
ловитимеш хвилі голосу
коливання повітря
і зашарієшся з радості
я-і поруч
підсніжниками в руці
зайченятами у віях
поштовхами у скронях
біллю внизу живота
я я я
схлипуватиму тихо-тихо
вузликами на променях
чіплятимусь візерунками
хай не витечу із аорт
пульсуватиму і пульсуватиму
а ти стримаєш

* * *
приходитиму тихо аортами
ліниво віями і контуром на губах
кривою
білим в десятку
горітимуть п’яти у стрільця
бачиш но
він біжить як злодій
може щось за спиною
може хоче блювати
я поперек і стримаю
тільки дай мені

* * *
я завмиратиму в скронях
тільки будь зі мною
відгадуватиму біг пульсу
тільки ти теж
але ж долоні
такі сором’язливі і хворі
що очі просять як щенятко
і щоночі бояться
щоб тільки не на захід
і щоранку прокидаються
тепло і ніжно
як я
тільки ж ти теж

* * *
наче два кроки назад
під деревами покупали асфальт
і скоро вростуть корінцями мої босі
у гостреньке каміння
і поки дощеволітиму
молитва кігтиками
як простирадло рватиме кавове тіло
на щастя
або несподівану смерть пташок
на недовірливому небі

* * *
твої крила інколи приростають до моїх прозорих
а небо обривається за півподиху
до сонця
а за півтепла
обоє замерзаємо за крила
трохи не радіючи
і через губи хворобливо флюїди
і через долоні вони
і через привиденя
крила кривих відтінків ворухнуться
і за півпроменя згаснуть
а ми так і запам’ятаємося
за півплатонічного до літа

* * *
на твоїх пальцях сліди моїх відбитків
і мені страшно прочинити двері
щоб підглянути як ти вмиваєшся
а раптом зрибію
і сумно витечу з твоїх рук
а ненароком в очі
і пригадаюсь сонячно і тендітно
а ти
пальцями до мене
обережно витрусиш у воду
і стану срібними колами
з краплинами коли сміюся

self-evident

часом повертаєшся
і голими очима приворожуєш
і прокидаємося в добрий ранок
і ділимося
на двоє однакових
до найнеобачнішої лукавості

метелики розбіглися щоками
манірно всміхнулись
і вмерли
кинувши останній на схід

* * *
розкажи мені
як тяжко з подарованим привиденятком
коли воне чи сумне або ж співає
а ти гірко плачеш
а воно торкає несміливо за плече
відвернешся а так шкода
ну навіщо воно так
бо ж соромно і не заховаєшся
і воно шкодує
але більше не зможе
жити в чохлі від скрипки
там чужі фотографії

* * *
ти відпустиш під густий aerosmith
в Аргентину із чохлом з гітари
буде гарно буде party-mix
а в чохлі сховається примара
упаде
ще сходячи по трапу
упаде
ще сходячи наверх
ти собі поставиш трикрапку
і відчуєш як язик пошерх

Музі

ти зник
заліг на дно калюжки
ти мовчки так дереш зі спини смужки
по телефону
тільки очі як в медузи
то так буває
як зникають музи

* * *
ти була зручною повійкою
ще б в дитинстві тобі отак
по руках надавати лінійкою
щоб забула оргазм на смак
повростали в волосся пальці
і на грудях чужі сліди
ескалатор
як два на Шулявці
ти не їдеш
ти йдеш
іди

* * *
ти вийдеш заміж під сумно скрипки
у рваних джинсах і з фатою
у тебе руки будуть липкими
і може вмреш ще молодою
а ти весела як дитина
сполоснеш руки водою з крану
тебе помітять у ту ж хвилину
бо ти у чорному
від Армані

* * *
так тихенько соромишся
я подарую тобі диванчик і кріселка для барбі
перестань мала
ми ж наодинці
можеш розказати
хочеш CD?
я роздягнусь
так мало залишилось
будь ласка
я відправлю тобі теж
з квіткою на грудях
і багато зсередини
перестань такими очима
я так хочу до тебе я так боюсь

* * *
колись ти повернешся
я знаю
мабуть в четвер
віддай мені ключі
буду вечірки кожного дня
а ти в Афінах
я вже хочу їсти і вже хочу квиток
в день народження
заспіваю біля зеленої свічки
ти будеш як тато
пообіцяєш багато поруч
але я буду дуже швидше

* * *
хвилясті коси пахнуть сиром
і руки як зернятком з кави
ти босі ноги ледь прикрила
ти в мене тіла трохи вкрала
опустиш очі в теплі нігті
і піднесеш як на долонях
а молоку нема як збігти
воно червоним
збоку
в скроні

* * *
перестань собачими очатами проводжати до дверей дитя
я залишу пальці невідтятими і залишу ще брудне взуття
я не озиратимусь на двері
може якось в модному кафе
розіб’ю стакан з кривавим мері
за спиною френд протягне фе
я загляну в повні сиру вії
і пошлю на мейл багато снів
а під батареєю повії раптом мозок в спині заболів
вона буде довго тихо пити
буде плакати з спітнілого вина
може очі хусткою прикрити
бо тепер між них стоїть вона
можна якось ще зустрітись в чаті
і помити їй брудне взуття
тільки пальці вже тепер відтяті
тільки чи повернеться вона

* * *
ти повісиш на мотузку очі
в кружечку налиєш coca-col’и
вже не спиш зі мною двійко ночі
так
неначе не було ніколи

струсиш попіл ніби ненароком
губи скривляться в незлому "сучка"
я іду повільним твердим кроком
по твоїх слідах як по колючках

я з вікна ввірвуся до кімнати
буквами на кружку наліплюся
не пали так сумно
волохатко
я прийду як тільки забоюся

* * *
так тонко ламаєшся в стаканчик зелений
ти вже не спиваєшся ти вже не про мене
ледь нігтем по клаві
"я п’ю ти пробач"
я-
"хочу на каву"
ти-
"тільки не плач"
писатиму віршик до тепло у лоні
вже близько
так трішки
до крику у скронях

* * *
я хочу палити
в твоєму вікні сидять сині діти
вони-а одні
ти п’яна ти досить
я бачу
ти знаєш
ти завтра запалиш бо я помираю

* * *
грієш ніжки в сорочечці байковій
як крохмальний по ніс комірець
ти ніяково глянеш
ну як тобі
і покажеш на пупі рубець

з рукавів ледь збираючи кнопочки
на дисплеї нема батарейки
я зміню старий чіп на з коробочки
і втікатиму наче по рейках

я не можу тебе розбудити
я розріжу а потім змалюю
і ще більше захочу палити
якщо раптом тебе не вполюю

* * *
в мене щось є від твого голосу а ти не палиш
в мене середній палець пахне kenzoм
і є вкрадена торбинка
ти мені не лестиш
мабуть прийдеться знову
говорити рубаями гарно співати
і найчастіше стриптизувати на твоєму столі
тільки так візьмеш на руки
і навіть тверезим запевниш
що я ночуватиму як мені захочеться
і купиш домашню тваринку

* * *
розляпаним небом в очі
воно мінялося і оживало багатьма пташками
перелякані очі без голосу
я не можу
скрабом між пор
ацетоном під нігті
я буду вирізаним на спині
я буду збритою на ногах
ти можеш
мені так мало тонко і швидко
я чекаю
на підвіконня скоро сяде сестричка

* * *
я ніжно в туалеті танцюватиму
бо ти тварюка ти така тварюка
метеликами битими в’язатиму
із туалетного паперу руки

я в туалеті ніжна в туалеті
і рукоблудство наче слизьке тіло
ти ще не бачила таких естетів
які б робили так як я невміло

* * *
один
такий що пам’ятаю все навпаки
сумом по стелі скривджено
краплинами сльози в ступні
квітками слова
гусенятком обірване на пів крилі
парасолями
збожеволів і заплаче
з відчаю або диму
собі саме сумоочко

* * *
нерозстелене ліжко на добраніч
пройшло трохи не більше літа
як з-під подушки
очі з віями Гери і усмішкою Джоконди
визирнула нахабнувато
трохи незугарно відкинувши пасмо
кольору індиго
сильного удару не було
і просто заснула
подумавши
що не так вже й часто
закохуєшся
даруєш квіти
і гірко плачеш на покривальце з рисьоподібними плямками