Site hosted by Angelfire.com: Build your free website today!

Life, and Death, and Giants...

КОНКУРСАНТ 16

Пророцтво Українi

Тебе ганьба iсопом не омиє,
Не втiшить, як апостола, наруга,
Iще не раз заплачеш, що на шию,
Пустила ненажерливу подругу.

А твоя нацiя пожне плоди лихого,
Спокутують усе бездумнi люди;
Тi, хто тельцю вклонились замiсть Бога, -
Прихильники запроданця Iуди.

В Шеремєтьєво дощ

Знов негода у стані сталевих птахів.
Небо в`яжетьcя з смугою сірими нитями мжички,
Миє ноги на довгих сріблястих хребтах літаків,
Що давно вже байдужi до цеї капарної звички.
В Шеремєтьєво дощ і дощ без упину,
Зараз хмари кудлаті, мабуть, на посадку зайдуть.
Термінал крізь сльозаві потоки глядить, мов провину
Якусь чує за всю цю брудну каламуть.
Що усяка погода - своя, гуркотить дощ відомий всім вислів,
Та мордує питанням отая сумнівна краса -
Чи зігріє теплом вересневого сонця Бориспіль,
Чи зустріне мене як та мокра холодна Москва.

Цвинтар кохання

Цвинтар кохання.
Мільйони гробів,
Та нема тут свічок,
Нема і вінків.
Навколо цієї сумної оселі
Птахи лиш співають
Пісні невеселі,
І чорні могили
Купаються в смуті.
Ось зовсім ще свіжі,
Ось старі і забуті.
На кожній могилі
Ростуть диво-квіти,
Барвисті пелюстки,
Ясні самоцвіти.
А ці дивні квіти –
Ненароджені діти,
Усі жертви зради,
Розлуки і муки.
А зрада, ніколи вона
Не дрімає.
З світанку до ночі
І з ночі до ранку
У чорній одежі
По світу блукає.
І знов десь помре
Нещасливе кохання,
І місце займе
Серед цього зібрання,
Три метри вглиб,
Зверху прах забуття,
А замість хреста –
Розбиті серця...
Цвинтар кохання
Всіх людей і часів –
Мільйони могил,
Мільйони гробів.

Срiбло змiнить злото ранку

Срiбло змiнить злото ранку
Сяде дiд Мороз на ганку,
Вiзьме вiхола в танок,
Сотні крижаних зiрок.
Вiкна вкриють арабески,
Снiгурiв червонi фески
Бiлi сосни одягнуть.
В небi - сiра каламуть.
Iнiй вкрие чорнi вiтi
Снiг неначе в цiлiм свiтi.
У печi трiщать дрова,
Надворi зима, зима….

Моя любов до тебе не погасне

Моя любов до тебе не погасне,
Як та зоря у свiтанковiй млi,
Це вiдчуття високе и прекрасне,
Мабуть найкраще з тих, що е в менi.

Мое кохання - не химерне свiтло,
А навпаки - як той мiцний гранiт,
Щоб твое серце в вiдповiдь розквiтло -
До нiг тобi поставлю цiлий свiт.

Copyright © 2004 Life, and Death, and Giants...