ВЕСНА

Червоне світло,
Не чую вітру,
Так тихо, ніби
Розтанув час;
Я тану в морі,
В зірках прозорих,

В пташинім співі,
У своїх снах,
В німих очах,
Із мене страх,
Що не повернуся назад…

THE TIME

Час міняє нас,
А ми міняєм час,
І сто років - то секунда,
А мить - безмежна,
Ніби подих вітру;
Світ ніби бачить,
І не знає,
І що було -
Такого не буває,
А пам’ять очі забуває,
В яких розтанув
Лід зими.
І хворе сонце оживає…
…і знову бачу те,
чого ніколи не буває,
та вірю серцю,
бо воно все знає.
24.03.02

I KNOW

Я знаю лише те,
Що знаю,
Я бачу лише те,
Що хочу.
Ти кажеш знов мені:
"Я - Мертвий ",
але в очах твоїх -
Життя.
Там, де згоріли сходи
До твого будинку,
З'явилися нові,
Невже сама того хотіла:
Не чути холод
Твого тіла,
Не впасти у безодню
Ночі;
Мене лишаєш за рікою -
Але я вже того не хочу;
Мене з'їдають твої очі -
Та я лишаюся живою…
Я знаю лише те, що
Знаю,
Я бачу лише те…
12.02.02

* * *
То стежка, що не має тіла,
то – небо, де не плаче хмара.
Я знаю: тут я, бо сама схотіла
вхопити погляд із твоїх очей.

Тримаю руку – бо вона холодна,
втікаю звідси – бо не бачу сонця.
Злякався!? Знаю, що в очах – безодня,
і обережніше: йдемо по лезу
на червоне світло; назад
не озирайся – ТАМ НЕМА ЖИТТЯ…
06.02.02

* * *
Твої очі бачать зорі,
я твоїми – їх не бачу;
знов повірю, що
то – квітка, знов
прийду, і вмить
пробачу;
подивлюся знов
у небо.... –
та зірок я не побачу;
знову гра,
і знову – виграш,
і собі за все пробачу.
Грає вітер, грає небо,
я з тобою
і без тебе...
10-11.02.02

STOP!

Stop, дикий звір;
біжи надвір
та злися там, –
лишайся сам.

Ламай дерева,
ганяй сміття:
мені не треба
твого життя.

Зруйнуй всьо то,
шо заважає,
лишай того,
хто зневажає,
тікай від того,
хто доганяє;
сховайся за дротом:
він не впізнає...
01.06.99