Технологічні казки для дорослих

Сповідник віртуальних сердець

Всесвітній Мережі присвячується...

Анна була скромною випускницею звичайної середньої школи. Їй було тільки шістнадцять років, проте на обличчі вже з’явились перші зморшки. Доля була досить поблажливою до дівчини, проте на найважливіших віражах всі чорні хмари збирались над нею і тільки воля не давала надломитися цій квітці.

Незабаром, коли відлунав останній дзвоник, Анна вступила до Київського Національного Економічного Університету. Батьки в ультимативній формі «довели», що нема нічого кращого за бухгалтерську справу, хоча, як і будь-якій молодій людині, її головним бажанням спочатку було дещо оглянути життя і зробити свій вибір – вірний або хибний.

Перші роки були суцільним кошмаром. Морок фінансової документації, тисячі незрозумілих цифр, яким дівчина ніяк не могла дати ради. Найбільш страшним було те, що вона завжди була «один на один» з неприємностями. Непоказна, Анна була найбільш улюбленою мішенню викладачів і блискучих колег. Але все змінилося, коли в її житті з’явилася перше кохання. Це був звичайний внутрішній телефонний модем фірми Lucent...

Це був звичайний модем... Але це був Ключ. Ключ до Павутини Чудес... Павутини, яка ще не схожа на реальний світ з брудним переходами, зневіреними людьми, що заради крихт хліба згодні на холодній бруківці продавати зошити по тридцять копійок, і життям, що проноситься біля нас не даючи навіть розгледіти надію. Але серед безкінечних URL’ов хто завгодно міг стати кім завгодно. Потрібно лише спочатку вибрати роль тієї особистості, на яку ти менш всього подібний в реальному житті. І заплатити плату перевізникам-провайдерам.

Вона вибрала роль Чорної Дами. Для цього вона заснувала власний, постійно «підтримуваний» сайт, який став столицею Королівства Чорних Кристалів. Кожен відвідувач повинен був написати власну біографію, але не реальну, а міфічну, ту, про якому марив у найбожевільніших мріях. Адже як приємно самому споглядати ці майже магічні строки солодкого обману і вірити, що саме це і є твоя доля. Єдине – кожен лицар або дама повинна була визнати свою велику Володарку, принісши сповідь і мрію на вівтар.

Вона була звичайною дівчиною. Вона була незвичайною дівчиною. Її поважали. Її кривдили. Обличчя її було обличчям звичайним. Вона була моделлю, ідеалом, на який молилися тисячі. Зазвичай біля монітору Анна сідала у чорній вечірній сукні, кладучи перед собою старовинну бронзову римську монету з зображенням Дволикого Януса (1), що знайшла в дитинстві на березі Чорного Моря. І, можливо, колись саме цей, зараз майже повністю стертий, шматочок металу дарував на Новий Рік дарував своїй коханій римський хлопець, бажаючи щасливих змін...

Не все йшло спочатку гладко. Шакали Інтернету, Хакери, час від часу плюндрували Королівство. Але після кожної руйнації, брутального знущання, ця дивна місцина Всесвітньої Павутини розквітала з новою силою. Завдяки зусиллям відвідувачів, воно стало більш схожим на затишний будинок з каміном, де завжди горів вогонь палких сердець. Аж раптом прийшло друге, вже у реальному світі, кохання.

Кохання в WWW взагалі схоже на пристрасть. Небезпечну, швидку, палку і таємничу водночас. Це ніби гра, де можна бути спійманим в небезпечну пастку. І ніхто тоді не почує твій крик... стражданням не місце в Кіберпросторі.

Але повернемось до нашої розповіді. Однієї ночі, коли тисячі фанатів Інтернету, вирушають у дивну подорож по майже мільярду сайтів і щиро сподіваються оглянути їх всі до одного, а також створюють нові землі на безплатних серверах, Анна отримала повідомлення: «Найбільше моє бажання в житті – це зустріти тебе, Чорна Дама... Ти стільки зробила для людей і забутих сердець». Вона, не роздумуючи, надіслала відповідь: «Я згодна».

Його звали Олесь. Він був зовсім непоказним чоловіком майже з подібною долею. З першого погляду вони зрозуміли, що не зможуть жити друг без друга. Пристрасть захопила їх і вони провели не одну і не дві палких зустрічі... а якими чудовими були вечори і ночі в дешевому Інтернет-кафе, коли Чорна Дама вела хроніки свого Королівства, а її ніжний Принц закоханими очами дивився на її сяюче від щастя обличчя. Незабаром, після закінчення інституту, вони одружилися. Проте Чорна Дама не померла... вона буде жити вічно, до тих пір поки люди можуть мріяти і не соромляться ділитися ними з оточуючими. Хоч і одягаючи маску свого імені-ніка в океані World Wide Web.

_______________
(1) Pимська бронзова монета, римський ас. За даними http://dougsmith.ancients.info/voc2.html (старовинні римські монети).

Дух з машини (2)

Ігор працював над проектом нової стратегічної комп’ютерної мережі. Спочатку все йшло дуже добре. Проте раптом він зрозумів, що може робити абсолютно все, але тільки не цю роботу. Здавалося, краще пробігти марафонську дистанцію, ніж написати бодай строку проекту...

І ось раптом сталося ЦЕ... Вже дванадцяту годину він бачив лише стандартний чистий аркуш текстового редактору. І ось раптом на екрані монітора почали проявлятись контури обличчя. З кожною миттю воно ставало все чіткішим, і раптом Незнайомець сказав:

- Сумно? Невже ти не бажаєш стати одним з творців майбутнього?

Ігор подумав, що божеволіє... Але відповів:

-А що мені робити?

Незнайомець відповів:

- Не турбуйся. Вважай, що легше написати цей проект, ніж сходити до магазину. Спочатку напиши план, потім підготуй необхідну документацію до кожного пункту.

Це були банальні істини кожного науковця, проте зараз вони звучали для молодого інженера, як одкровення.

Так за допомогою Незнайомця крок за кроком робота почала набирати оберти. Ігор часами міг просиджувати біля комп’ютера, слухаючи дивовижний голос. І ось основна частина праці була закінчена, ухвалена замовником, і запущена як пілотний проект, що не мав аналогів в світі.

Йшов час... Незнайомець зник... Ігор вважав, що ця дивна істота була лише витвором його уяви... легким божевіллям, що іноді допомагає людям у важких ситуаціях... Але він ніяк не міг навіть припустити, що таємничим Незнайомцем була його дружина, теж програміст. «Програма-невидимка» допомогла їй підтримати свого чоловіка... і отримати владу над найсучаснішою системою контролю озброєння у світі...

Вона стала Володаркою.

___________________
(2) У будь-якій багатозадачній ОС є механізм для запуску процесів, не взаємодіючих з користувачем, що працюють в фоновому режимі. В Unix-системах такі процеси називають демонами (от Daemon – дух, не плутати з демонами)