думка

Приходила думка навшпиньки,
Приносила в жменях ожину,
В очах - ледве тепле сонце,
В волоссі - барвисті жоржини.
Щось ніжне прошепотіла,
Поглянла прямо в душу,
"Я, ніби, бездомна," - сказала.
В садах наливались груші.

І так вже багато років
Снують думки нетутешні,
П'ють каву чи чай. І з банки
Куштують медові черешні.
Про щось незнайоме говорять
"будь ласка...пробачте...авжеж"
Лишають "а - як - же - жити" ,
Втікають - не здоженеш.
.......................
Приходила думка навшпиньки,
В очах - невимовний жаль.
Улюблена моя думка -
Про тебе моя печаль.

Буцімто

У життя сьогодні інший смак,
Настрій інший, буцімто щасливий.
Золотаві верболози слів
Падають на ледь дозрілі сливи.
Б'ють у бубни запальні громи,
Хмари витинаються юрбою.
І тупцює поряд відчуття:
Буцімто сьогодні ти зі мною.

Поклонялася

Сонце-Богу поклонялася,
Цілувалася з землею.
Пращуром тобі зосталася,
Спадкуванням Галілея.

Зустрічала перші зорі я,
У сузір’ї Козерога.
Кликала, молила, звала
Велеса на допомогу.

Пролітала світами іншими
Вихилясами-плетеницею.
В шлюб свячений
пожертву вносила
Замовляннями. Медуницею.

модифікуємось

Повне мовчання. Збентеженість.
Моральна кодифікація.
Цинічні розмови про вічне -
Чуттєва глобалізація
світогляду.Модифікуємось
У формули агресивності,
У міфознак протиставлення,
У символи життє-пасивності
без огляду. Твердо віримо
В параметри заперечення,
В сучасні буддійські нахили,
В феміністичні течії.
Жаданний процес самозречення -
Кінцева мета настанов.

дилема

"Любий, відріж мені крила -
Не хочу літати."
До крові губу прикусила,
Жахаючись втрати.
Байдужість в своїх іпостасях
Ніч загасила.
Архаїчне болюче кохання -
Дилема жіночої сили?

сни

Міфологічні велетні,
Як ситі хижаки
Закінчують дослідження під назвою "Людина".
Неординарні образи
Вербової нудьги
Поскиглюють заплакано, як змучена дитина.
Дзеркально відбивається
Колізія вагань
В напівпрозорі ромбики, як ритми розмаїті.
Між ніччю і свідомістю
Загострений психоз
Міфологічні велетні живуть в моєму світі.

сучасна феміна

Матріархат
І всі ми - госторозорі.
Заманюємо здобич на гачок.
Побережись!
Вже витонченні пальці
Метають стріли. Ви все про смичок?
Проігноруйте!
Довгов’язі речення
Про вічну ніжність надто естетичні.
Якщо і брати в руки інструменти,
То тільки ексклюзивно - екзотичні.
Мисливствознавці
Ми вогнем запалюєм
Рутину понадмірної чутливості.
І хто нам Єва?
В чому її істина?
Ми прагнемо вже іно експресивності.

вчорашнє

Десь поряд йшов вчорашній вечір
Гудів зухвало рій цикад.
Далеке дно і спини риби
І місяць - яблучнтй цукат.
І сині, білі, жовті гори
Складали наш янтарний світ.
Як пазли падали на трави
Магнолій квіти - дивоцвіт.
Приокенський теплий вітер
Плісірував доріжки хвиль.
Коштовні світлячки літали
Освітлюючи сотні миль.
Торкаючись, ми віддавались
Морфемній силі почуття.
Заціпеніли в медіанах
Свідомі натяки життя.

Десь поряд йшов вчорашній вечір
Скінчилось літо – теплокрах
І поцілунок твій останній -
Пісок солоний на устах.

відчуттями

Долями - недолями,
Правдами - неправдами,
Пальцями тендітними,
Поглядів тирадами
Чоловічу партію
Ти зіграв без програшу
Відчуттями, чуєш, я тепер грішу...

Сказаним - несказаним,
Думаним - недуманим,
Мудрими цитатами,
Пристрасними думами
Ти любов приховуєш
У кишені боязно
Відчуттями, бачиш, все на світі двоється...

Щастями - нещастями,
Вірами - невірами,
Цілими годинами,
Втомленими лірами
Ти зіграєш партію,
Що розтопить лід
Відчуттями, знаєш, стримується світ...

вщерть

Почаюємо...Малиновий напій
розігріє руки...І слова
аж посипляться, як рима на папір
і пожалять, наче кропива.
Поговоримо...Декілька хвилин
губи потремтять...І пергаментом
вкриються поморщені думки,
вщерть засмажені, до горечі, моменти.
Покуштуємо...Варення з аличі -
як бурштинове розірване намисто...

Гріють спогади сьогодні і завжди,
Гріють ніжністю, так щиро й ненавмисно.

персона

Персона нон-грата,
Людина без мрії -
Думки не логічні,
Слова, що повії.
Закусює чаєм
Дешеві цукерки.
Плітки додає
У чужі табакерки.
Табу анонсує
З позиції Бога.
Указує пальцем
На вірні дороги.
Персона нон-грата,
Доречна робота.
Початки бере
За часів Геродота.
Сміється з мистецтва,
Засуджує розум.
Свята забуває -
Персона неврозу.
Середнього роду
Її вподобання.
Людина без мрії -
Факір сподівання.
Хреститель історії,
Свідок контексту,
Сьогоднішній фавн
Наказового тексту.
Людина байдужа,
Цукерки вершкові.
Впусту роздає
Побажання любові.

галюцинації

Життя - найкапризніша річ,
Від різкого галюциногену
Підкрадається спрагло ніч,
Як підступна і дика гієна.
Поцілунки відверті в метро
Непізнанні і пагубні - жах!
Для суспільства ми хижаки,
Ми спілкуємось на ножах.
Наші страхи - делікатес,
Несподівані сенс-електроди.
Імпортовані наші серця -
З непридатної світу породи.
Оголяйся! Душевний стриптиз
Емоційно-тяжка недостача.
І розкішних додай почуттів
Божевілля - належна здача.
Що соромитись? Краще зривай
Максимальні безвинні овації.
Бо життя - це рідкісна річ,
Це яскраві галюцинації!

ще колись

Усе крутиться, значить логічно:
Я тебе ще колись покохала
Кожум'якою з русим волоссям,
Скіфом, русичем...Я цілувала
Твої сонячні дужі долоні,
Не цуралась падіння у ноги,
Пісні циклу для тебе співала,
З трав духмяних плекала дороги.
Твій характер - степів. І донині:
Прямота, нетерплячість, бажання
Піддаватися ризику долі
І страждати...Застигле читання
Всього всесвіту підсказало -
Що все крутиться. Значить логічно
Я тебе ще колись покохала...

* * *
Стоїть непорушно обвуглений глечик
Як дерев'яний солдатик.
Мереживом пишним розкинулись тріщини
У пам'ятні дати.
Ще пращури в ньому сливи носили
До Рожаниці.
Дбайливо гукали молитву до сонця
Просили пшениці.
Сьорбнути би з нього сюжетоскладання
У ті бджолосім'ї.
Що сіяли радість по землях родючих
Кохання насінням.
Епізодичність - у кожній частині,
Стоїть жовтолиций.
Розбухлий, так ніби чекає дитину
Велично іскриться.
Старий, непорушний, обвуглений глечик
Як пам'ятна дата.
Проходять серця нечуттєві до болю,
Серця як солдати.

оскома

Жартували чортики з вогнем -
Крила янголятам обрізали.
Смаковитіше, тягучіше, ситніше
Фосфоричну блідність обгризали. Розпалили чортики азарт -
Танці феєрично танцювали.
Вибухи - за вибухом. Рок арт
Голі панни в п’яти вибивали. Ксерокопії замучених обличь -
Темним силам вільно піддавались.
Жартували янголи з вогнем -
Світ зомлів. Вважай дожартувались.