Макіяж

Затягуй тугіше
------------------корсет,
Скоріше
-------------роби макіяж:
Вже грюкає
------------------в двері
---------------------------краса –
Відкрий порятунку
-----------------------світ наш.
Відбитки
-------------паскудства
---------------------------душі
На стінах і стелі
------------------спогадів –
Їм знати пора –
------------------підпишись –
Додай в свій образ
-----------------------гордості!
Ти!
Цвяхи вганяв
------------------в святу плоть!
Ти!
Винищив
-------------свій рід
-----------------------до тла!
Ти!
Ізерлі –
-------------ти той пілот...
Це ти –
-------------вересневий
---------------------------теракт!
І нема тут
------------------ні бою крайностей;
Ні іншого боку медалі...
Що зло,
-------------що добро
------------------------підносять
------------------------------------прекрасне
До рангу
-------------найвищої влади!
Підкручуй
-------------накладені вії,
Помадкою
-------------губки
---------------------намаж –
В природність вона
-----------------------не повірить.
Наш шанс –
------------------макіяж...

Фільтр

ти книжний черв’як
і це видно:
не мова жива –
лиш слова,
розцяцьковані,
припудрені,
ідеальні,
та з парафіну...

і вірші твої:
на сто метрів
до серця Землі
з ними злізь –
вщент розплавляться,
тектимуть з вух,
вуст і носа,
як мертва сперма...

вмираючому
німбу сонця
під писок підсунь
труд писань –
не горітиме –
поплавиться
в жовту гущу,
жир целюліту...

звичайний поет –
без претензій,
але не митець.
прометей –
прототип тебе –
жбурнув би в світ
не вогонь, а
недопалок, фільтр...

* * *
З роками всі розтягуються діри,
Хоча ти ще при тілі
і досить юна пані,
Та й це ще може бути зрозумілим.
Але скажи чому у тебе
всі отвори анальні!?!

Смердить смальцем

І
(наш Брат)

Встають, балансують, на задні ноги – оп!
Закипає слина в кутиках губ.
В муті скла відзеркалюють рила і ніздрі.
В сутінках електричного світла.
«В очередь, сукины дети!»
За собакою в тісті.

За склом: пригорає, шкварчить і піниться;
Розпашіла тітка – дихає жиром –
Роздає чебуреки по гривні з копІйками.
Теплі, як пах; як тапки – духмяні;
Жовті, як зуби «свинячі».
Чавкай, чавкай і чавкай ...

Відходять, в перчатках зажавши глизявий ...
Стікає – холоне смалець – біліє –
По щокАх, підборіддю; смердітиме в порах.
Наш Брат не жує, а заковтує!!!
Чується плескіт їх соку –
Йдеш масивом, мов шлунком ...

ІІ
(мадонна)

Смердить у транспорті смальцем,
Згущується повітря, це – ти:
Тулуб ротом жує, задом сидить,
Масні розчепіривши пальці.

В горошок плаття – жирні плями.
З’їла би й себе – нігті, навіть, рук, ніг –
Тільки в тісто загорніть,
Щоб плямкалось.

Наповнені драглистим м’ясом,
Випнула пласкі цицьки вперед:
Чеберек і чебурек –
Липка маса.

Проковтнула і в роті, майже, пусто;
Його роззявила, щоб вдихнути:
Зашевелилось в ніздрях хутро,
Рокочуть легень пиріжки з капустою.

Проявився би й сендвіч твоєї вагіни,
Але кричиш: «Напроти вокзала!!!»
Ух! Звисла пуза шаурма, коли встала...
Мадонно, та ти вагітна ...

ІІІ (страсті чебурекові)

Кинула в гарячий жир – димить.
Набряк, роздусь, лопне – ще мить...
Вихватує – на купу до всіх. «Вот і ми !»

Стоїть вибирає: або... або...
«Ну зжери мене, зжери – слабо?!»
«А ти, сука, не бери мене на понт!»

Розпахнувся рота сачок.
«Не їж мене! За що?!»
«За щоку, братуха, за щоку!»

«Випусти мене, бля, нах !!! »
«Гик-гик!» Відригнув – шлунок прийнЯв.
Смердить смальцем харя скляна!

Ми повертаєось на землю

І
(сізіфів труд)

Ми бачили буття каліцтво,
Згортали кров у кровостоках;
Ми віддали свою жорстокість
За стадну самобутність людства.

Ми проростали з партизанів.
Серця, прочавлені крізь ребра,
Штовхали гаубиці в жерло
В війні за «все під небесами»

Сізіфом рвали струни м’язів –
Не злізла шкіра пружна страхом;
Дивились в очі миті страти –
Як залп нас по стіні розмазав.

Мур був дверима в інший світ ...
Й за нього ми з життям боролись?
Щоб честю пискнув бога кролик:
«Буремні, в спокої живіть!»

Пуста блакить очей озерна!
Холодний німб безплідності!
Без крил униз політ простий –
Ми повертаємось на землю!!!

ІІ
(слава герострата)

Наша харизма – каліцтво.
Кров – на опалому листі.
Те, що сичить в наших венах –
Чорнило для откровення.

Наша мета не змінилась –
Знайомити з іншим світом;
Змієм пригрілась знань сила:
Змінилось освітлення світло!

Нам не потрібно держави,
Індивіда індичий статус ...
Там де честь, гордість лежали -
Горить героїзм Герострата!

Доля у нас приречена:
Наркомана, шльондри, бомжа.
Ми – еталон заперечення;
Нам не потрібно держав!

Ми – кулеметні набої!
Нащо тим велич крила,
Завжди хто створював попіл,
Слава про кого згнила?

Знайте: ми спалимо ваші храми!
Переріжемо ваших чад!
За рубці, що лишив нам рій ратиць,
Коли впали, вернувшись назад.

Піну проміння вичерпую відрами

Душа поета боїться світла –
Конвульсій червивих сонць –
Піну проміння вичерпую відрами,
А з нею і сенсу есенцію.

Вона нелогічна, адже безхребетна,
Без правди в устах та з іклами в слові
Націю вироджує, спустошує етнос –
Гордість народна, месія масований.

І, скажу я вам, любити поезію,
Як серцем в болота п’явок красти.
Смоктати губи, комодо полизані,
Щоб осідлати контрасти …

Методи? Будь-які виправдані –
Не дай тільки крові згорнутись;
Вночі з дерева кліщем випади,
Бо ж упирів від світла нудить.

Так от: в пізду часник з його вітамінами;
Місяць хоч супутник, а то якась там зірка.
Не труїть мене кровозамінниками,
Я ще не раритет, але рідкість …

P.S.
І прошу не путати із комарами –
Їх вереском змітає вітер
І опікає вождь вольфрамовий –
Поезія ж не терпить світла!

Конструктор

Від нецке черепа до тазових лещат
-----колючий дріт хребта
--------------------------------натянувши,
до нього прикрутивши два ручних ковша,
-----захриплого легень метелика,
з загорнутою в крильця,
------------------------суницею серця.
-----Вдягнувши тісний ребер шолом,
під ним прилаштувавши шлунка баклажан
-----і серпантин кишок,
-----------------------------печінку,
---------------------------------------нирки;
на гладь кісток
------------------сардельки м’язів нанизавши.
-----Все обтягнувши шкіри ковроліном.
Пропелер язика і яблука очей
---------------------------------вкрутивши;
-----під черепицю скальпа
заховавши грецький горіх мозку,
-----кровообігу завівши шестерні.
Я вже готовий був відкрити двері будня,
-----але забув,
------------------забув,
--------------------------забув,
----------------------------------забув!
Лишив стояти на столі
-----Я попільничку з попелом душі...

-----То що ж тепер?
-------------------------Знов розбирати?..