Місто

Напівсмітник-напів...дитячі гойдайки -
отруєне обличчя міста,
закраплює спустошену пісочницю
замацане Хімпромом листя

Чикаго-Мілан

Не складаються рядки у Чиказькому аеропорті..
Правду кажучи, в Міланському відбувалося те саме...

Дорогою до РАЦСУ

закляклі пустощі,
розчіплена і
кишенькова радість.
уже по саме буде.
натомість зашаріюся.
ненавиджу!
і розділяю прізвище...

Зрада

двоякий виверт, шо покликаний зганьбити,
відразливий, і
занепадницько-оптимістичний.
Безлад.
умкнулася у позакласне,
аж тут розвиднілось.

На Страшному Суді

Прискіпливо вбираю вірш у рими -
жалоба нишком
і
лишень заквітчана;
панує настрій актової зали -
поради пошепки
і
вигляд непомічений

Кмітливо вчасно плескала долоні -
утіхи вправні
і
цнота скалічена;
відсутня в списках викликів до суду -
гріх поза чергою
і
доля непомічена.

Останнє

Зухвалий секс,
гаряче пиво,
Сіль,
летючі зорі.
Стрімке хропіння,
безлад,
віст...
Останнє диво –
Море!

Змістовний діалог

Ти сказав, шо загубив сумління.
І додав: ми пошукаєм разом.
Я лиш вміло повела грудями
І безглуздо похитала задом.

Справжні почуття

Скавчить образа, загнана в куток,
Причмокує принизливим сопрано,
Витягує з поваги хоч щіпок –
Зализувати напівмертві рани.

Еміграційні

* * *
Скупість щоранку
З упертою ницістю
В черзі за візами
З’їли мовчанку.

* * *
Зелена картка консула,
розпливчасті відбитки.
Лишаю... а на лобі вже
карбуються відмітки.

Вимкніть оратора!

Докладно -
Розсудливо,
Спростовує -
Втомлююсь,
Корисна полеміка -
Відсутня романтика.
Запилює досвідом –
Вагітна нудотою.

Пісенне

Не заслане ліжко ховає бажання,
І пошепки кличе в обійми постіль.
Сьогодні ми пестимо вічне кохання
Шалено і свято тамуючи біль.

Твої ноженята не мають спокою,
Вони вимагають зупинки вагань.
Прилинь до грудей боязливих щокою -
Минула жаринка пустих сподівань.

Жаданих миттєвостей прірва безмежна,
Солодких незнаних можливостей час.
Бажай цього так, як вважаєш належним,
Бажай мене просто, як є, без прикрас.

* * *
Моя кохана
Знов валізи склала вночі,
Поцілувала у лоб, в дверях лишила ключі.
Моя кохана,
Занадто рано,

Моя кохана
Знов забрала синій рушник,
Від негараздів в сім’ї зняла під дахом часник,
Моя кохана,
Ти незрівнянна,

Моя кохана
Знов розбила чайний сервіз,
У ньому лишки скляних тремких обурених сліз.
Моя кохана –
Твоє придане.

Моя кохана
Знов зняла шпалери зі стін,
Вдягла мій в’язаний светр і сарафан до колін
Моя кохана,
Ти невпізнанна.

Моя кохана
Знов стягла каблучку в серцях
І заховала валізи у тих самих місцях.
Моя кохана,
Ти не здолана.

Моя кохана
Знов не спромоглася піти,
Занадто складно вагомий привід в котре знайти.
Моя кохана,
Одне й те саме.

додому

зима на підборах -
Різдво у калюжах,
Застужене місто,
кульбаби у горах.

прожогом додому,
убрана у тогу,
вертаю убого,
як прикро... додому