Я—твій Джин

Відкорвовуєш пляшку
Наливаєш у келих
Чорній мулатці
П’єш
П’є вона
А потім цілуєш
МЕНЕ
На вустах її
крадькома

* * *
Куплю його по акції
З провітаміном радості
З екстрактом блиску
У великій економній упаковці
Я буду коханою а він— тільки моїм
Нікому не дозволю користуватися
Лежатиме на поличці і зустрічатиме
Мене щоранку і щовечора
Посмішкою...
Колись він закінчиться
Як закінчується все хороше
Я плакатиму від майстерного
Замилювання моїх
зелених очей
Подруга-вода не зарадить

Я ще трохи милуватимусь
Його стильною оболонкою
Спустілою душею й розумом
А потім викину в сміття

Піду шукати справжнього.

* * *
ти перестояв
самотньо збухтів
укрився пліснявою
мовчання
я мушу пити
вчорашню затхлість
яка для тебе
вино кохання

а/с “Болю”

поштова скринька вагітна не тобою...
чужі листи в її утробі
не звинувачуй мене у зраді...

твої листи прочитані вогнем
в моїй свідомості лишився тільки попіл

* * *
-----------------------------------Нарешті
------------------------------Я стала сигареткою
-------------------------В твоїй джинсовій кишені
--------------------Ти перебирав пальцями
---------------Моє біло-сизе вбрання
----------А потім…
-----Кинув палити
Лікарі сказали шкідливо

* * *
Ти поранив мене
Поцілунком
Смичка із скрипкою
Серце уражене болем
Помираю останньою
Нотою
Не воскрешай її уже
Нікоми

Ні війні!

перекувала мечі на рала
тобі з коханням подарувала
списи колючі в серпи зігнула...

а вранці ти переорав стежку наших доль
зжав жито сіяне слізьми моїх надій

* * *
Сховай у підбори гордість
Піди вперекір дорозі
Цить! Не вилазь за ворота:
Скажені вискублять коси
Біжи у кущі від чаклунки
Зжинай колосків барви
Побався ще трохи у Юність—
Загине вона на світанні
Приміряй інакшу душу
Ця більше тобі не личить...—
Хоч куплена на Бродвеї,
А продана за ніч лиш

* * *
принеси мені кави
притруси трохи небом
завари у горнятку своїми очима
щоб навіки твій погляд
залишився у склянці —
у малій філіжанці
замість гущі чортяк

* * *
ти диявольським крилом
не містом мертвих тіней
мов коршун пролітав
шукаючи серця
окроплені слізьми
й в незайманих обіймах
тонув мов океан
на дні холодних ден
ти пазурами жаху
царапав кожне серце
та об одне обпікся
і залишився з ним

* * *
Ти загубив мене
О пів на третю
І знов хронічною зимою
Захворів
Я продавалась Юді
За твоє спасіння
Я марнувала
Сотні тисяч слів
Я преклонялась перед Люцифером
Що залишав переїди життя
Молитви грішні
Але щиро мої
Наповнявали мертве небуття
Ти загубив мене
О пів на третю
І вже ніколи вдома не знайдеш
А в пеклі за мої гріхи-сонети
Ти сповна покарання понесеш
Етнографічна криза

* * *
Поети
Померли
Під час
Політичних
Пологів...

* * *
оскаженілі будяки
побігли геть
до сонму святих
хтозна
може й так
ся народжують
нові релігії

* * *
Політична інквізиція
Спалила ще одну відьму
Шептуху бузумну
Матір ненародженого
Месії

* * *
Крила ангелів відтинають
У холодній осінній бурі
Снігом землю навмисне вкриває
Залишає її в знечулі
Це холодна анестезія
Коли чопчуть тебе усі грішні
Коли хтиво тобі підносять
В мідній таці грейфрути торішні.
Помаранчі погнили в пінг-понзі
В який грали розумні дяді
Позавчора вони відтяли
крила ангелів алебардно.
З пір’я ангелів точуть бавовну всі політики та лихварі
Подолянки часом вплітають в обереги пір’їнки малі.
Крила ангелів смертні купують
Хабарами
І ставлять у хаті
Це хороша їжа для молі
Що біжить стадовиськом патлатим
Пух розкиданий по підлозі
Чорний Джек смокче мертві пера

* * *
занурюсь, втечу
не доженеш
спалю-підірву прапори
водою стечу
навіжено
ватрою крикну гори
сховаюся в камікадзе
розіпнуся на хресті
світатимуть помаранчі
в останній дорозі мені
нап’юся
соком з берези
тектиму у надра землі
а камікадзе малює
графіті кров’ю на склі

* * *
Знову іду в Альма Матір
У морг
По-некромантськи
тривожити сон мертвих мов

* * *
Згубна звичка підсвідомості подібно
Все з’їда з середини єхидно
Став і ти подібно сигареті
Копотиш знічевістю планети
Що з минулого у простір виростала
І в тумані диму потопала

* * *
Дощ Дощенту Добиває Дріб’язок Дощечок
Доля Дівочки оДної Догора
і До Дна Дошуруються Друзі
Десять Днів тому ще Дітвора
а Далеко в Далеч Дощомірну
Дагестанський Донор Дровко йДе
Досита Дрейфуюча Долоня
Душегубний бренДі Донесе

Синдром Бабая

без обличчя іду у бій
щоб потяти небесні сідниці
полтергейст прокричить постій
заховайся мені під спідницю
пити марево мов вино
ароматом страху п’яніти
та похмілля моє все одно
мов тавро неможливо відмити

* * *
невипране сонце усміхається
незважаючи на всіх
Ностердамусів та Франкенштейнів
зачаділе копотем землі
сонце самотнє на небосхилі
тільки не кидайте його до пральної машини–автомату
еволюція недоПЕТРАє

Стогін Єви

Навколішки кохаєш ти вечір’я
В його александрієвських очах
По-товариськи нівечиш все те
Розчинене у сутінкових мріях
занурюєшся вниз-з
бутелькою портвейну
намацуєш корма
а небеса кошлатяться
КОХАНИЙ
Не йди у кругосвітнє плавання
адамових сліз

* * *
Налий в філіжанку любові
І радості поклади
Дві ло(и)жки не буде удоста
Забути твій смак гіркоти
Розчинені цукром печалі
Холодні елітні вершки
Продиміли чумні кав’ярні
Сховавшсь в полив’яні горшки
Розбий на шматки філіжанку
І долю на дні не читай
Якщо ти подільська гурманка:
Як хочеш кохати— кохай

* * *
Кльоц-кльоц
---------------Замурзане в косметиці
-------------------------------------Дівчисько
-------------------------------------------Гралось
------------------------------------------------Чоловічим серцем
Кльоц-кльоц
-----Воно ще було в подарунковій
------------------------------Обгортці (Made in China)
Кльоц-кльоц
-----Блідо-рожеві повіки
---------------------------Не здогадувались про крихке
----------------------------------------------Порцелянове ДНК ♥
-----------------------------------------------------------Капав дощ чорноземом щік
-------------------------------------------------------------------------------------Очищуючи
Кльоц-кльоц
-----Майстер не зміг зібрати
-------------------------Черепків розбитого горнятка
Кльоц-кльоц
-----Не давайте замурзаним
-------------------------Дівчиськам
---------------------------------чоловічих ламких сердець

* * *
-----------------------------------...вмиранню однієї доби
Не забудь розчесати світанок
-----Після бунту бубнових жадоб
----------Розбудити промінням ранок
---------------І повести у дитсадок
--------------------А сама поспіши на роботу
-------------------------Де тебе зустрічає день
------------------------------Він посварить за пізню турботу
-----------------------------------І за миті самітніх пісень
----------------------------------------А як прийде мірошник-вечір
-----------------------------------Дідуган твоїх страху і снів
------------------------------Забере в мішковину на плечі
-----------------------І понесе в долину мерців
--------------------Не забудь подивитись у завтра
---------------Де ніколи не буде тебе
----------А лиш ніч з дідуганом у парі
На світанок в коморі жде