Чернишенко Володимир Олександрович народився 1986 року на Київщині. Виріс у мальовничому куточку Придесення – селі Зазим’є (Броварський район), закінчив місцеву школу з відзнакою. 2003 року вступив на біологічний факультет КНУ ім. Шевченка, де й зараз навчається за спеціальністю „біотехнологія”. Займається системою зсідання крові. Вірші пише змалку. 2005 року в одному із київських видавництв вийшла друком збірка віршів „Лірика”. Займається перекладами віршів з англійської мови. Деякі з перекладів можна знайти на сайті www.ukrlib.com.

Роберт Бернс

MY BONNIE MARY

Налий мені свого вина,
Сьогодні ж бачимось востаннє...
Ти залишаєшся одна,
Моє дівча, моє кохання.
Мене чекає корабель,
Із переправи вітер віє.
Сьогодні змушений тебе
Покинути, моя Маріє!

На щоглах стяги майорять,
Списи шикують довгі лави.
Там стогін моря і гармат,
Там бій тривалий та кривавий.
Та не боюсь я ані хвиль,
Ні смерті !, тільки серце скніє,
Що до розлуки кілька хвиль
Лишилось нам, моя Маріє!

WHA HAE

Ви, налиті кров’ю вщерть,
Ви, з вітчизни гнані геть,
Красно просимо у смерть,
Чи до волі!

Йде година грозова,
Хмура хмара фронтова,
Суне вража татарва –
Геть безволля!

Хто у рабстві годен жить,
Хто зубами цокотить
Хай із неславом біжить –
З нас доволі!

Хто за націю і чин –
Йдіть за мною як один,
Хай вже краще на загин,
Ніж в неволю!

Нами палить правий гнів,
Кожен з вен би кров спустив,
Тільки б діти наших вдів
Були вольні!

Кожен ворог – це тиран!
Кожна воля – це удар!
Нам брехали! Наш вівтар –
Смерть чи воля!!!

MCFERSON’S FAREWELL

Прощайте темні істрашні
Темниці королів!
Недовго висіти мені
У цій своїй петлі!
Chorus:
Зухвало так, жахливо так,
Зневажливо стояв,
Стояв уславлений лайдак -
І раптом заспівав!
Коли стріпнусь останній раз
Не думайте, що вмер!
Я смертю нехтував не раз,
То знехтую й тепер!
Chorus:
Зухвало так, і далі...
Лиш дайте меч, та ще зніміть
Кайдани з рук моїх,
А далі, хоч півсотні шліть —
Я подолаю всіх!
Chorus:
Зухвало так, жахливо так,
Пішов він у танок,
Й такого вшкварив гопака,
Що весь майдан замовк.
Життя минуло у бою,
Залишивши журу,
Що у своїм таки краю
Непомщеним помру!
Chorus:
Зухвало так, і далі...
Життя скінчилося- тепер,
Моя остання путь,
А ті, хто поруч не помер,
Від сорому помруть!
Chorus:
Зухвало так, жахливо так,
Він йшов по цій землі.
Його прокльон останній згас,
Захрипнувши в петлі!..

YE BANKS, AND BREAS, AND STREAMS AROUND

Потоки пінних стрімчаків
І урвищ крутосхили,
Де глід назустріч сонцю цвів
Й берізки зеленіли.

Де я вслухавсь у шелест трав
Святого надвечір’я,
Коли востаннє цілував
Марієчку з підгір’я.

Де солодко цвіли сади
Пташиним стоголоссям,
Де запах вітру і води
І дух її волосся...

О, як давно водою сплив,
Дрібним ангельським пір’ям
Той час, коли торкавсь губів
Марієчки з підгір’я.

В свої долоні ніжно брав
Лице, від сліз вологе,
Безтямно-міцно цілував
І вирушав в дорогу.

Жорстоким був далекий край –
Мій цвіт зів’янув рано,
Мене нема більш: прощавай,
Марієчко, кохана!

Більш не торкнусь її губів,
Бо я тепер лиш порох...
Я тут, а та, котру любив,
Лишилась там, де гори.

І на могилу не прийде,
І не заплаче гірко,
Лише з моїх пустих грудей
Зросте підгірна квітка...

COME, LET ME TAKE THEE...

Тебе в обійми я візьму,
Скажу тобі – кохаю!
Від тебе, мила, перейму
Тепло земного раю.

І ти мені відповіси
Так хороше й незвично.
Я поклянусь твоїй красі
Тебе любити вічно.

Я відречусь людських скарбів,
Бо ти мій скарб єдиний
І шепотітиму тобі,
Що вдвох ми до загину.

В очах твоїх в сум’ятті дум
Я світ знайду казковий
І на вустах твоїх складу
Обітницю любові...

THE BONNIE LAD THAT'S FAR AWA

Чому не посміхаюся,
Від чого чуюсь хворою?
Тому, що зачекалася
На того, що за горами.

Не осені тужні дощі
Обсіли мене зморами,
Лиш тільки туга у душі
За тим, що десь за горами.

Він дарував мені стрічки
І ніби ще учора ми
Були, мов двоє потічків,
Тепер закуті горами.

Татуньо гонить за поріг,
А подруги розмовами
Мене картають за мій гріх
Із тим, що десь за горами.

Але весна вдихне життя
У зимнє поруйновище,
Народиться моє дитя
З очима, як у того, що...