Чудисько Що за чудисько чудне Їздить по квартирі: Руль – один, сідло – одне, А коліс – чотири? Два великих колеса, Два з боків – маленькі. Коридором так гаса - Скло у дверях дзенька! Дві педалі, як одне, Крутяться щодуху, І чудовисько страшне Мчить уже до кухні. Там на повному ходу Врізалось у шафку... Постраждали, на біду, Ваза і карафка. На льоту змітає все, Всі завади зносить! Та сказав дідусь: “Усе! На сьогодні досить. Як чудовисько оце Врешт не вгомониться, Хтось дістане ремінцем По одному місцю!” До п'яти “Послухай, тату, ти б мені Не міг допомогти? Нам загадали рахувать Навчитись до п'яти!” “Тут просто все, як апельсин, Всього лиш кілька слів. От слухай: ти у нас – один, І двоє нас – батьків. Один плюс два вже буде три: Мамуся, ти і я. Тож троє нас, а разом ми - Родина, чи сім'я. Чотири лапи – у кота; П'ять пальців – на руці... До речі, що це в тебе там За плями та синці? Що? Впав з качелів? Молодець! А я ж попереджав! Шість років майже, вже боєць, А знову ловиш ґав! Народна мудрість: сім разів Одміряй, раз – відріж! Та хто ж там слухав мудрих слів? І думати облиш! Будь обережним – це казав Я сто разів тобі! Якщо не двісті – тут я міг І збитися в лічбі!..” Син став тихенько задкувать: “А можна вже іти? В садку сказали рахувать Нам тільки до п'яти!” Першокласник Сашкові виповнилось п'ять. Вже – ген – і школа мріє. Учитель каже: “Рахувать До десяти умієш?” “Один, - малюк рахує, - два, П'ять, шість, сім, вісім, дев'ять...” “Стій, - кажуть, - друже, постривай, Щось, голубе, не теє... Де ж “три” й “чотири” ти забув? Хіба ж їх там немає?” “Та.. я ці цифли пломинув... Бо “ел” не вимовляю.” “Зебра” – Швидше, синку, йди сюди, – Стаса кличе мати. – “Зебру” будемо пекти Таткові на свято! Вмить прибіг трирічний Стас, Кинув стріли з луком; Мамі з поличок дістав Борошно та цукор. – Ще ваніль неси... Приніс? Бачиш, як цікаво? А тепер сюди – дивись – Додамо какао... ...Ось і корж готовий в нас! Аж пашить – гарячий! – Де ж тут зебра? – каже Стас. – Я чомусь не бачу! – Торт цей “зеброю” тому Називають, Стасе, Що всередині увесь Вийшов він смугастий! Всім я ввечері роздам Торта по шматочку, І тоді побачиш сам... Зрозумів, синочку? – Зрозумів... – промимрив син. І додав з порога: – То спечи мені тоді Завтра “Носорога”! Компроміс Дідусь уранці прилетів З відрядження додому. Там трохи ласощів купив Онучкові малому: Коробку печива “Мілорд”, П'ять тістечок “Курортних”, Цукерок різних два кіло І “Київського” торта. О шостій – мама на поріг, На сина поглядає: “Тобі солодощів отих Вже досить, я гадаю! Ти ж їв солодке цілий день! Змагався з Вінні-Пухом? Поглянь у дзеркало лишень - Уже червоні вуха!” Аж п'ять хвилин малий Прокіп Вдивлявся у люстерко... “Мені підходять і такі! Я з'їм іще цукерку?”