Що старий не зробить-все гаразд
За однойменною казкою Г.-Х. Андерсена

Автор
Був дворик старенький в одному селі,
У ньому жив кінь і дід-баба старі.
Щипала травичку собі конячина
Якоїсь погожої літньої днини.
Надумав старий обміняти коня –
Й повів на базар через степ, навмання.
Бабуся обох провела за село,
Від рішення діда їй гарно було.

Баба
Такий ти розумник у мене, повір!
Коня обміняй, повертайся у двір.
Все буде гаразд - хоч би що ти зробив...

Автор
І дід із конем на базар поспішив.
Дорога курна і така літня спека,
Шлях битий до ярмарка досить далекий.
Ішов по дорозі якийсь чоловік,
Корову він вів - які боки гладкі!

Дід
Оце так корова, красуня яка!
Ще й, мабуть, багато дає молока!
Оце була б міна! Оце так фартить!..

Автор
Господар корови погодився вмить.
Господар корови
Цей обмін, щоб знав ти - мені до душі!

Автор
Й коня за вуздечку впіймать поспішив.
Вертає додому щасливий дідусь...

Дід
Зурочить корову-красуню боюсь.
Бабуся зрадіє, поп'є молока!
Який я розумний і радість яка!

Автор
Погладжує ніжно корову оцю.
... Назустріч ведуть кучеряву вівцю.
Господар тварини трима повідок.
До нього звернутись насміливсь дідок.

Дід
Хотів би я мати овечку таку.
У мене для неї є сіно в стіжку,
Ще й свіжа трава на краю рівчака
І там же прозорий струмок протіка.
Зимою мороз до кісток пробира -
То хай би овечка у хаті жила.
Для мене зручніше вівця, ніж корова..

Автор
Господар його перебив гонорово:

Господар вівці
То ти помінятися хочеш, старий?
Я згоден, повіддя овечки бери.

Автор
Додому іде наш дідуньо веселий.
Вже скоро виднітиме рідна оселя.
З вівцею дійшли уже до перелазу...
Наш дід поміняв свою думку одразу,
Бо він запримітив у дядька одного
В руках гусака здоровенного того.

Дід
Оце так гусак! Що б дружина сказала!
А скільки у ньому і пір'я, і сала.
Із бабою нам була б гордість яка,
Коли б той гусак поспішав до ставка.
Ото вже б сусіди нам заздрили всі,
Якби він із двору ішов по росі.
За лапку його на траві прив'яжу...
Ану, помінятися знов поспішу!
Агов, чоловіче, зміняй гусака.
Дивися — вівця в мене гарна яка!
А ще ж і спасибі скажу на додачу...

Автор
Від радості дядько той мало не плаче:
Господар гусака
Приймаю, старий, пропозицію цю!

Автор
І швидше хапає за повід вівцю.
Несе у руках гусака наш дідусь.

Дід
Скажіть, чи щастило іще так комусь?

Автор
Попереду - поле, картоплі рядки,
І курка отам щось клює залюбки.
Заважко старому нести гусака,
Бо вже його мучить задумка така:

Дід
Подібної курки немає ніде!
І корм собі курка завжди віднайде.
Навіщо додому тягну гусака?
А курка ж і сита, і гарна яка!
І яйця щодня будуть в нас на столі...

Автор
Й до власника курки спішить по ріллі.

Дід
Давай поміняємось! -

Автор
Мовив отак,
І дідові більш не належить гусак.
Заморений дід до корчми вже добрів,
Картуз опустивсь до самісіньких брів.
І важко ту курку утримать в руках...
Аж бачить: он хтось ледве тягне мішка.
Повнісінький лантух, та ще й і смердить...

Дід
Що в тебе у лантуху, хлопче, лежить?

Хлопець
Та я гнилі яблука свиням тягну...

Дід
Такого багатства я не промину!
А яблука ж любить бабуся моя —
Її поспішаю порадувать я.
І буде достаток у нашому домі,
Позаздрять нам з бабою друзі й знайомі.

Хлопець
Приймайте, дідуню, смердючий мішок!

Автор
Й хлопчина із куркою хутко пішов.
Зайшов з своїм скарбом дідусь у корчму.

Дід
Отут відпочину, щось випить візьму.

Автор
А лантух стоїть біля пічки й смердить,
І діду на яблука глянуть кортить.
У яблук отих вже порепались боки,
А поруч, в корчмі, сидять гості високі:
Торговці кіньми і англійці з грішми.

Торговець
Чому в тебе яблука геть погнили?

Дід
Та я і не знаю, я їх обміняв...

Автор
Й свою їм історію дід розказав.

Торговці
Ха-ха! Ха-ха-ха! –

Автор
У корчмі не вщуха.

Торговці
Ой, дасть стусанів тобі жінка лиха!
Чи хто іще в світі подібне чував,
Щоб дід на коняку корову зміняв?
Ой, люди, ви чули історію цю,
Як дід обміняв на корову вівцю?!
А ще гусака він зустрів по дорозі
І мимо пройти дід був зовсім не в змозі.
А курка яка - ну куди той гусак?!
А дід зупинитись не може ніяк.
Ось баба чуприну тобі наскубе —
Не знатимеш, де і подіти себе!

Автор
А дід гордовитим зробився ураз:

Дід
Що б я не зробив - все для баби гаразд!
Такий у сім'ї нашій мудрий закон.

Автор
Сказав і зібрався вже йти із мішком.

Дід
Ще й буде цілунок замість стусанів -
Ніколи б я вам набрехать не посмів!
То я вже піду, бо додому пора.

Автор
Англійці кричать:

Англійці
Це захоплива гра!
Б'ємось об заклад, що ти будеш в синцях,
Летітиме геть мішковина оця .
Та жодна дружина не стерпить таке,
Що замість коня — гнилятиння гидке!
То ж діжка із золотом в нас на кону...

Автор
А дід хитрувато всміхнувся:

Дід
Ну-ну!

Автор
Потиснули руки, скріпили всій спір
І всі поспішили до нього у двір.

Дід
Здорова, стара!

Баба
Здоровенький, старий!
Гостинця привіз? Ну, мішечок відкрий.

Дід
Я тут обміняв на корову коня...

Баба
За тебе молитимусь, діду, щодня!
То ж матимеш нині і масло, і сир.
Чудова це міна, дідусю, повір.

Дід
Та тут така справа.. .Корови нема,
Але порадіти ти зможеш сповна:
Її проміняв на гарненьку вівцю...

Баба
Я рада почути новину оцю!
Я буду в'язати вовняні панчохи.
Що так ти вчинив - не жалкую нітрохи.

Дід
Овечку я виміняв на гусака.

Баба
Чи ви, люди, чули: в нас радість яка!
Різдво ми зустрінем, як ті багачі:
Засмажимо м'ясо, з'їмо при свічі...

Дід
А я гусака та на курку зміняв.

Баба
Ти завжди, дідусю, розумно вчиняв!
Ця курка колись нам яєць нанесе.
Курчаток діждем, на траві попасем...

Дід
... А тут мені трапився яблук мішок.
Додому із куркою я не дійшов.
Ось, лантух смердючий додому припер.
Та скільки у нас гнилих яблук тепер!

Автор
І тиша запала у хаті старій...
А баба - до діда в обійми мерщій!
У губи його цілувать почала
Й прекрасні для діда слова віднайшла.

Баба
Спасибі, коханий, от радість яка!
Я яблука кожному дам із мішка,
І можу позичить або пригостить.
Казала завжди, можу й ще повторить:
Що дід мій не зробить - все буде гаразд,
Закон цей сімейний панує у нас.

Англієць
Це нам до вподоби, -

Автор
Англієць сказав. -

Англієць
Коли б у всіх нас цей закон панував!
За це нам і грошей не шкода віддати.

Автор
Насипав їм золота, вийшов із хати.
Отак нагороджені наші старі –
За спокій, за мир і за лад у дворі!